Як Портников і Вересень, тільки жінка. Хто це?
Про це він написав у себе у фейсбуку.
Хоча трішки дивно, як на мене, сформулював своє запитання. Бо можна було обійтися без слова «відповідник», хоч наш колега одразу за нього й перепросив.
Зінченко пише: «У мене делікатне питання, яке я не можу делікатно сформулювати: кого б ви назвали жіночими відповідниками (компетенції, клас, стиль) Віталія Портникова та Миколи Вересня? Заздалегідь перепрошую в тих, у кого такі формулювання можуть спричинити якісь негативні аберації — мені ідеться про гендерний баланс в одному проєкті і просто є необхідність звіритися із думкою спільноти!».
На момент публікації цієї статті під дописом уже набралося 332 коментарі. Найбільше підтримують письменницю Оксану Забужко та журналістку Мирославу Барчук.
Також у коментарях згадували журналісток Ларису Івшину, Юлію Мостову, Тетяну Трощинську, Марину Данилюк-Ярмолаєву, Яніну Соколову та дипломатку і радницю міністра енергетики Лану Зеркаль.
Про Миколу Вересня пишуть, що порівнювати когось із ним — це образити людину, чи що йому нема відповідника. У коментарях пригадали, як він нещодавно змінив тему бесіди з гостем у прямому ефірі, й писали про його самолюбування. Писали й що замість Вересня може бути Леся Нікітюк чи Ірина Фаріон.
Олександр Зінченко написав ще один пост, бо відчув, що треба пояснити причину попереднього допису. Каже, що «загалом порівнювати різних, по-різному обдарованих людей — це завжди порівнювати непорівнюване в умовах "нерівної рівності"». І порівняв проєкт з ансамблем:
«І от питання: як так продумати на рівні партитури-сценарію, щоб це не був оркестр балалаєк? Бо потрібні і віолончелі, і арфа, і барабани — воно все різне, ви навряд чи будете слухати лише арфу чи лише барабани, але разом із іншими інструментами усі вони починають сполучатися в гармонію.
Тому мені так ніяково було питати про “жіночі відповідники” відомих колег-чоловіків. Адже вже таке порівняння може сприйматися як прояв чоловічої зверхності. А мені йшлося саме про протилежне. Мені не дуже до смаку, коли звучать лише жіночі чи лише чоловічі голоси: це дисгармонія. Історія звучить гармонійно, коли її оповідає ціле суспільство, а не якась одна його частина. Про це мені йшлося, якби хтось щось не те подумав», — підсумував Зінченко.
Доволі цікаве питання закинув Олександр. Особливо враховуючи нещодавнє відео, де Віталій Портников розніс російську опозиціонерку Юлію Латиніну й багато людей відчули катарсис. Привід задуматись: з ким може вийти наступне подібне відео, хто з жінок зголоситься поспілкуватися з «хорошими росіянами» і чи нам взагалі потрібне це спілкування з російською опозицією.
Фото: фейсбук Олександра Зінченка, «Дух і літера»
