Андрій Кокотюха склав список найбільш нечитабельних авторів. Серед них — Оксана Забужко
Джойс, Пруст, Кафка, Забужко, Краснагоркаї. Що спільного між цими письменниками, запитаєте ви? А я відповім: вони нечитабельні за оцінкою Андрія Кокотюхи.
До того ж Краснагоркаї він перефразував у «Красногоркий», як написав сам Кокотюха в коментарях:
«Я свідомо спрощую прізвище цього нобелівського лауреата».
Не будемо сперечатися, бо за нас це вже зробили коментатори. Найбільше — про постаті Кафки та Забужко. Дісталося на горіхи й Люко Дашвар. Але більшість коментаторів пишуть про особистий смак або про готовність у певний момент сприймати твори цих письменників. Відповіді самого Кокотюхи на певні коментарі — це шедевр.
Почну майже з кінця цього списку. «Любов» Кокотюхи до пані Забужко не нова. Я навіть боюся перечитувати всі дописи пана Андрія, де хоча б якось згадана Оксана Стефанівна. Та мені стало цікаво, яка ж чорна кішка пробігла між ними, і я поліз в історичні основи. У 2010 році на конкурсі «Гранд Коронація» кримінальний детектив Кокотюхи «Пророчиця» набрав стільки ж балів, скільки роман Володимира Лиса «Століття Якова». Голова журі — а тоді це була Оксана Забужко — двадцять хвилин хвалила Кокотюху, а потім віддала голос Лису, своєму землякові. Саме так пише Вікіпедія.
У 2024-му Оксана Забужко досить різко висловилася про Ліну Костенко в інтерв’ю Еммі Антонюк. Ну, як різко? Назвала «Сталіним у мініатюрі». А ще прозоро натякнула на слабкість роману «Записки українського самашедшого»: «Я відмовляюсь це обговорювати. Я перепрошую, це радше сумно, і краще б вона цього не писала, і краще б вона написала, скажімо, якісь чесні спогади або ще щось таке».
Кокотюха тоді написав у фейсбуку:
«Забужко хамовита. Про Забужко — тільки пафосний позитив, бо інакше коментарі вибухнуть, як російський танк від "Стугни"».
Взагалі, нашу редакцію дуже тішать літературні срачі — отже галузь жива і розвивається нормально.
До речі, думку Андрія Кокотюхи (не про «хамовитість» Забужко, а про складність її текстів) поділяють тисячі людей: довгі речення Оксани Стефанівни перелякали багатьох на Радіодиктанті-2024. Тоді занервував і я. Але тут можемо пригадати також і її прекрасну самоіронію. «Довгі речення» — це взагалі вже мем:
Ну люблю я ліричні відступи. Продовжимо по темі.
Аналогічні стосунки в Кокотюхи і з Джойсом — давні та принципові. Ще у 2018 році він пояснював, що «творчість під Джойса» — це писати без сюжету, без інтриги, і взагалі найпростіший спосіб видавати посередність за вершину.
І звісно, пригадаємо героїню нашого попереднього абзацу. Ось зацініть порівняння від пана Кокотюхи все тих же Пруста, Кафки, Джойса і Забужко із, сюрпрайз-сюрпрайз, Трампом:
«Виступи Трампа — це потік свідомості. Так уже не вперше їх оцінюють громадяни України з критичним мисленням. У мене в ФБ принаймні. А в мої шкільні часи це називалося "нести пургу" або "гнати бєса". Таким чином, потік свідомості як метод — лише імітація змістового й раціонального. Отже, це негативна оцінка.
Це гонєво, а не експеримент, пошук тощо. Відповідно розумні люди отримали черговий доказ: Джойс — гавно. Потік свідомості — форма без змісту. Чи зручний спосіб для тупих вкладати в цю форму будь-який зміст і казати: це геніально. Якщо Трамп — потік свідомості, і це погано, тоді й Джойс, Пруст, Кафка та Забужко мають таке саме значення. Відтінків потоку свідомості не буває».
Кокотюха давно обстоює позицію: масова культура — це і є культура. Що ми з Антоніною теж підтримуємо, хоч і не так категорично. Бо культура потрібна всяка.
Із нещодавнього — його реакція на тезу про те, що масова культура виховує недалеких людей. Літератор пише, що читачі Агати Крісті, Стівена Кінга і Конан Дойла, фанати «Зоряних війн» і слухачі «Бітлз», на його думку, аж ніяк не недалекі. Себе Кокотюха теж скромно зарахував до масової культури й попси.
Але мушу визнати: Андрій Кокотюха дуже послідовний. Що у 2018-му, що зараз. Він своїх поглядів не змінює — ані щодо Забужко, ані щодо Джойса.
Чекаю на якісь авторські тексти, або, як сказала б молодь, фанфіки.
Так от, про молоде та свіже. Нещодавно відбувся «Книжковий Арсенал», куди Андрія Кокотюху не допустили. В інтерв’ю Blik він заявив:
«Не знаю, чому там скорочують торгові місця. Натомість збільшують так звані дискусійні майданчики, де говорять про фемінізм і ЛГБТ. Мені нема що сказати по цих темах. Не належу».
Кого зі списку нечитабельних читаєте ви? Правильно. Читайте «Антоніну».
