На фестивалі в Загребі виграла стрічка, профінансована Мінкультом Росії. Організатори це приховали
Проте з’ясувалося, що зафільмована стрічка за підтримки уряду Росії. Про це в себе у фейсбуку написала програмна директорка українського Міжнародного фестивалю актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM Анастасія Верлінська. Їй вдалося подивитися «Ванлав» в оригінальній версії, де на самому початку є титр, який вказує, що фільм профінансований Міністерством культури РФ. Але для показу в Загребі його вирізали.
«Вчора Animafest оголосив переможців. Головний приз отримав російський фільм, який фінансується урядом Росії. Так, можливо, ви чули про таке. Той, хто нещодавно залишив цілий регіон без дому і навіть більше — без води. Напевно, ці вступні титри вирізали з фільму і, мабуть, ніде не згадували, що цей фільм з Росії».
У коментарі до Анастасії прийшов один із членів журі фестивалю — нідерландський режисер-аніматор Хіско Хюлсінг. Він підтвердив, що організатори Animafest Zagreb ніде не вказували джерело фінансування стрічки-переможниці. І додав фото каталогу, у якому «Ванлав» навіть не позиціонується як російська.
«Анастасіє, як член журі я відчуваю себе ошуканим. У каталозі не вказано, що він російський. Я уявлення не мав, що фільм російський чи що він знятий на російські державні гроші. Якби я знав, у нас би була зовсім інша дискусія, оскільки я боровся за український фільм "Маріуполь, сто днів".
Я навіть запросив другий показ, і "Маріуполь, сто днів" був моєю особливою згадкою.
Після того, як було ухвалено рішення нагородити "Ванлав", один із членів журі сказав, що він російський. Ми зробили великий скандал і попросили нашого журі зателефонувати представникам фестивалю, щоб дізнатися, як створювався цей фільм. Нас запевнили, що це перевірено і що це незалежний фільм. На підтвердження своєї правоти додаю дві фотографії з каталогу».
У цих каталогах, як і в титрах фільму, вказано, що майже вся команда — росіяни. Проте це не завадило багатьом глядачам і навіть професіоналам прийняти версію про «незалежність» роботи. Нагадаємо, що така практика вже давно поширена серед російських кінематографістів. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну вони так обходять санкції на фестивалях: приховують державне фінансування своїх робіт, подаються як незалежні або від якихось інших країн. Багато організаторів цих подій, схоже, цілком приймають таку гру.
На фестивалі Animafest Zagreb відзнаку отримала й українська стрічка «Маріуполь. 100 ночей» Софії Мельник, про неї і пише в коментарі Хіско Хюлсінг. Це була спеціальна згадка він нього як від члена журі. Фільм — історія про дівчинку, що опинилася сама у місті, яке жорстоко знищується. Прототипом стала чотирирічна Аліса, яка пережила облогу Маріуполя, була на «Азовсталі», а під час евакуації росіяни розлучили її з мамою.
Що ж до «Ванлав», то журі визначили її як історію «про зміну гри влади між жертвою та кривдником». Офіційний опис від команди фільму звучить так: «Додому до молодої пари приходять незнайомці. Неочікувані гості користуються гостинністю дому, провокують пару на необдумані вчинки, що призводить до руйнування порядку та гармонії всередині сім’ї».
Нам теж вдалося подивитися цю стрічку. Йдеться в ній про молоду пару, в якій дівчина любить і турбується про хлопця, якому явно байдужа. Вона викликає сантехніка, за яким до квартири безперешкодно заходять різні чоловіки та нахабно починають наводити свої порядки. Господар квартири не протистоїть цьому, відштовхує та бʼє по обличчю дівчину, яка злякано до нього тулиться, і йде геть. На вулиці на нього одразу нападає група агресивних хуліганів. Літня сусідка на лавці просто за цим спостерігає. Дівчину ґвалтують у квартирі. Причому до процесу приєднуються сусіди.
Уже згадана пані, яка була на лавці, стукає у двері квартири, вочевидь, з бажанням зробити зауваження через гучну музику. Двері відкриває один з чоловіків та показує посвідчення. Пані розвертається і йде до ліфта. Коли всі заснули, дівчина перетворюється на велику кішку і вбиває всіх кривдників. Її побитий чоловік повертається додому, і вони засинають в обіймах одне одного.
Згодом у коментарі під дописом Анастасії Верлінської прийшов артдиректор Animafest Zagreb Даніель Суліч. Він висловив підтримку Україні, проте написав, що, на його думку, росіяни, які виступили проти війни, мають право брати участь у міжнародних подія. Що ж до лого російського Мінкульту та фінансування, пан Суліч має такі міркування:
«Цей фільм фінансувався з державного бюджету, але виробництво почалося до цього жорстокого нападу. Режисерка — одна із зазначених художниць, яка виступала проти війни і, зрештою, виїхала з країни. Вона вирішила прибрати державного орла зі свого фільму і відмовилася від державного фінансування нового фільму, яке вона отримала на інший фільм».
Інший коментар лишила сербська історикиня анімації Андріяна Ружич, яка закликала «подолати політичні проблеми на фестивалях анімації і оцінювати мистецтво. Адже саме воно допоможе нам подолати демона війни». А ось щодо фінансування, то пані Ружич переконана, що російський Мінкульт керується не пропагандистською метою у своїй роботі, а ефективним розподілом грошей платників податків:
«Ці фільми фінансуються російськими народними грошима, і ви знаєте, що російські аніматори в основному покладаються на це фінансове джерело. Я не згодна з тим, що ми повинні скасовувати, стирати і знищувати фільми російських авторів, тому що вони фінансуються російськими платниками податків. Я була у складі журі Анібара минулого року в Педжі, і ми вирішили нагородити чудовий ізраїльський фільм "Лист до свині" Тала Кантора. Тому що це чудовий фільм, який промовив до наших сердець, і я не можу сказати, що могла би колись схвалити те, що Ізраїль роками чинив з палестинським народом».
У відповідь на це Анастасія написала, що не закликає бойкотувати російських митців, а просто бути чесними та не приховувати інформацію від глядачів.
Фото: Animafest Zagreb