Ні дня без срачу. Бренд одягу Starchak критикують за жакет із зображенням Маріупольського драмтеатру
Під «страшним» маю на увазі суспільну думку. У соцмережах, ясна річ. Саме вона, зокрема, і формує інститут репутації, над яким ми так довго плачемо. Саме суспільна думка не дозволила продаватися у супермаркетах «Бучі-Комбучі» та пиву «Герої не вмирають». Проте є і зворотні випадки, коли щось викликало обурення, але далі з'ясовувалося, що зради немає. Як, наприклад, із тортом у вигляді драмтеатру в Маріуполі. Цей торт ніхто не збирався їсти. Є такий напрям у кулінарії, коли з їжі роблять різні форми, і це якраз був такий випадок.
Нині маємо колотнечу навколо жакета із зображенням того ж таки Маріупольського театру і написом «Діти».
Уявіть собі, як ви його одягаєте і просто виходите на вулицю. Що це за зашквар такий? І як таке можна було додуматися зробити? Власне, у коментарях на сторінці Starchak так і пишуть. Ось кілька цитат:
«Крінж повний. Це навіть не тупість і цинізм, це щось за гранню»
«Трагедія мого міста — це не прикольна темка для арту, а фраза "донат на ЗСУ" — це не індульгенція після отримання грошей буквально з чужих смертей та страждань».
«Зараз просто дивитися на фото Маріуполя страшно, а ви на цій трагедії вирішили зробити гроші? Чорний піар — теж піар? Абсолютна відсутність моралі, чим ви думали, я не розумію. Як людина з Маріуполя я вимагаю публічних вибачень».
«Монетизація геноциду, військового злочину. Уявляю мерч з голодомором. Абсолютне дикунство. Моральне виродження».
Цікаво, що цей жакет, як і вся лімітована колекція, були представлені в інстаграмі бренду ще у вересні минулого року. Також її показували на Тижні моди у Києві та Будапешті. Дизайнерка Марія Старчак, начитавшись усіх побажань користувачів, записала кілька сториз та дописів.
Переглянути цей допис в Instagram
Там вона сказала, що ця колекція є мистецькою, а жакет — артоб'єктом. І одягається лише для показів чи тематичних зйомок. Тобто, це не одяг у класичному сенсі. Носити його важко, бо там вшита дошка, на яку набиті цвяхи, на яких висять гільзи. Словом, не дуже зручно. Виходила ж колекція з такою фразою в описі: «Ви, напевно, не захочете купити цю колекцію, тому це буде найчесніший реліз».
«Апсайклінг піджак є частиною арт-колекції, виготовлений в 1 примірнику з метою привернення уваги європейців до війни росії проти України, за допомогою мистецтва показати і зафіксувати ці страшні події. Піджак є виключно демонстративним та не створений з комерційною метою (тобто його ніхто не продає і не заробляє на цьому гроші)», — сказано у ще одному дописі.
Пояснювальна бригада: апсайклінг — переробка старих речей і створення з них нових.
Судячи з усього, роз'яснення не надто подіяло, бо люди вже під новими дописами пишуть рівно те саме. Буває, що дуже грубо. Я, чесно кажучи, не зовсім іноді розумію, чому інста вважається значно менш токсичною, ніж фейсбук. Та є кілька коментів, з якими б радо погодилася. Вони — про комунікацію.
Такі відверто тригерні штуки вочевидь потрібно супроводжувати тлумаченням від самого початку і скрізь, на кожному кроці. Бо далі понесеться і пояснювати буде марно. Погодьтеся, далеко не всі люди розбираються у фешн-індустрії, щоб знати, що там арт, а що не арт. Тим паче після постійних спроб випустити як не панчохи з принтом ЗСУ, то труси з написом «Азовсталь».
Ну і все ж, fashion-індустрія – це таки дуже специфічне місце для схожих експериментів. З одного боку, мода реагує на історичні події надзвичайно швидко: від появи зовсім простих речей із актуальними принтами (які переважно мають винятково комерційну мету) до більш глибоких форм, коли дизайнери створюють щось концептуальне, продумане, з певними посилами. І, коли йдеться про рефлексії над трагічними подіями, з'являється подекуди тонка лінія між доречністю і її відсутністю. Наприклад, занадто гламуризована зйомка чи невдала поза моделі можуть зіпсувати усю ідею.
Але найголовніше, як на мене, те, що саме одяг більшість людей не схильні сприймати як відображення трагедій і як арт-об'єкти, що не призначені для носіння. Кіно, візуальне мистецтво, музику – так. І то не завжди. А ось fashion – це щось про красу, свято життя, естетику, світські хроніки і так далі. Тому дизайнерам, які візьмуться йти на такі експерименти, напевне, варто добре продумувати не лише концепт речі, але і концепт її демонстрації.
