Данило Яневський та його фронти. Чому скандал навколо допису ведучого — це добре
Днями в літературній тусовці сталося те, чого неможливо було передбачити: український письменник зібрався виступати з російським колегою на закордонному майданчику. Йдеться про Андрія Куркова та його дискусію з Машею Гессен у Торонто, яка запланована на 24 вересня. Про те, як усе це збурило громадськість, читайте ось тут.
Але якщо коротко, то письменник та військовослужбовець Артем Чех опублікував допис, у якому пояснив, чому не згідний із рішенням Куркова. Все дуже мило та коректно. Але в коментарях, звісно, деякі пани вирішили традиційно вдатися до «шакалячого експресу». Здебільшого прискіпувалися до Куркова, не так критикуючи його вчинок, як стверджуючи, що він і письменник бездарний, і світова популярність йому просто звалилася на голову.
Проте були й ті, хто не погодився з Чехом, а деякі з них — теж у доволі хамовитій формі. І серед усіх них просто-таки діамантом засяяв наш колега Данило Яневський. Який у себе у фейсбуку написав ось таке:
Якщо чесно, стільки гнівних реакцій під дописами я не бачила вже давно. Реакція на цей пост теж була відповідною. Настільки, що пан Данило, схоже, має всі шанси затьмарити самого Куркова і перетягти ковдру слави на себе.
Отже, чому допис пана Данила варто сприймати позитивно і навіть подякувати автору? Щонайменше тому, що ведучий завдав неймовірного удару по тенденції (зокрема й у медіа) називати все на світі «фронтами». Боротьба з цією модою триває майже з початку повномасштабної війни, але любов людей (і журналістів) до цих визначень виявилася занадто великою. На цю тему ми вже писали в огляді дуже класного випуску «Телебачення Торонто» з назвою «Фронтова поплава».
Данило Яневський довів традицію порівнювати різні сфери з реальним фронтом до абсурду й апогею іспанського сорому. А розголос навколо цього, можливо, допоможе багатьом із нас щоразу зупинятися, коли рука потягнеться написати в тексті щось на кшталт «кулінарного фронту» або «культурного Бахмута».
Ну і друге. У соцмережах досі хтось вважає прикольним запитання: «А хто це?» Особливо круто поставити його, коли йдеться про когось дуже відомого, зазвичай зі сфери блогерів чи шоубізнесу. Типу «фу, я настільки такою фігнею не цікавлюся, що уявлення не маю, хто ці всі люди». Такі «жарти» вже давно перейшли в категорію неймовірних банальностей, але жартівників не зупиниш.
Зазвичай це питання показує неосвіченість персонажа або просто невміння гуглити. Нерідко люди потрапляють у дуже незручні ситуації, бо іронічно запитують: «А хто це?», коли йдеться про когось справді важливого чи талановитого. Данило Яневський, схоже, теж вирішив бути дотепним і написав, що знати не знає, хто такий Артем Чех. Бо, мовляв, він читає лише нормальних, визначних чехів, як-от Гашек. Між тим Артем Чех — один із найцікавіших молодих українських письменників, тексти якого нині потрапляють до найкрутіших світових видань. Ось, приміром, його колонка у The New York Times.
Крім цього, Артем — військовослужбовець, який двічі ухвалив для себе рішення піти на війну. І тут пан Данило нам усім дає ще один урок: бикувати до людей, які нас захищають, — це зашквар і остання справа. Тому якщо сприймати допис Яневського як певне щеплення, то подякуймо йому за написане.
Фото з фейсбука Данила Яневського