Шакалячий експрес у дії. В соцмережі Х несеться скандал через заголовок «Бабеля»
У виданні «Бабель» є постійна рубрика, де сперечаються редактори. Наприклад, у них була дискусія на тему використання великої літери в текстах. Тоді обговорювали, як правильно писати: «Путін» чи «путін», «Росія» чи «росія», і чому «путін» з малої, але «Лавров» з великої? І це свідчить про повагу до людини/країни чи повагу/неповагу до правил власної мови.
Цього ж разу Юліана Скібіцька, Олександр М'ясищев та Катерина Коберник обрали тему, яка час від часу обговорюється в соцмережах, зокрема Х (колишній твітер). Ідеться про блогерів з великою аудиторією, які пишуть про свої емоції (і з їхніх постів стає зрозуміло, що сталося щось жахливе), але без конкретики, аж поки не можна буде повідомити інформацію офіційно. Одну частину користувачів Х це накручує, а інша частина наголошує на тому, що це все ще особиста сторінка людини і вона має право писати там усе, що хоче, і в будь-якій формі.
Про це редактори й поговорили. І було би справді непогано мати таку дискусію, бо є різні думки щодо цієї теми. От тільки є кілька «але». Їхня стаття має вкрай невдалий, на думку багатьох користувачів, заголовок «Блогери в X дві години натякали, що на фронті сталося щось жахливе. Виявилося, мова про загибель бійця Петриченка. Що це було — людські емоції чи накрут?». Її опублікували наступного дня після того, як загинув військовослужбовець та громадський активіст Павло Петриченко.
У самій дискусії, на відміну від заголовку, про полеглого військового не згадують. Хіба в кінці тексту прикріпили реквізити для допомоги його родині, що добре.
У тексті Олександр М'ясищев пише: «Мені це нагадує останні дні перед повномасштабним вторгненням. Тоді деякі діячі таємничо писали, що "щось може статися" і "ніч буде важкою"». Юліана Скібіцька йому відповідає: «А тих, хто не писав, потім затаврували, що вони не готували людей. Людям ніколи не вгодиш. Тим більше в Twitter. Там можуть прокатати на шакалячому експресі взагалі за будь-що». М'ясищев каже на це: «Уже готуюся на ньому покататися».
Власне, колега як у воду дивився. «Бабель» уже катають на шакалячому експресі на повну швидкість. Друзі Павла Петриченка миттєво відреагували у твітері на цю статтю. Почалося все з Ігоря Лаченкова, який назвав редакцію «моральними банкрутами». Потім відреагувала Меланія Подоляк: «Ніколи в житті не буду давати коментарі "Бабелю" з жодного приводу, і всім іншим буду радити не давати». А потім включився Сергій Стерненко, який тегнув видання і написав: «Дивіться, "Бабель", я маю сотні тисяч підписників і відповідально заявляю, що ви поїли лайна».
Шефредакторка «Бабеля» Катерина Коберник написала пост-пояснення у своєму фейсбуці. І виявилося, що вона зовсім не відчуває, що редакція зробила не так. Але для редакції буде підказка у моєму останньому абзаці.
Тож погляньмо на її допис. Коберник пише, що «"Бабель" несе шакалячий експрес (який ми прогнозували одразу в матеріалі), тому напишу тут». Розповідає, що всюди неслась паніка, бо блогери накрутили.
«З усіх боків нам, політикам, військовим почали дзвонити люди з панічними: ХТО??? Ми швидко зʼясували, що мова про Петриченка, але не стали писати — це нормальна практика не писати про таке до офіційної заяви влади, чи командування, чи близьких, яких на момент публікації обовʼязково мали повідомити. Це один з тих непотрібних нині журналістських стандартів, через який велика частина аудиторії любить блогерів і анонімні канали. Там про все пишуть одразу», — пише Коберник.
Далі Коберник пише: «Ніхто зараз, прочитавши пост "за що нам все це", не подумає про щось незначне. Автори постів не могли цього не розуміти». Вибачте, а незначне — це смерть військового? А всі подумали про ядерку — от вона значне.
Знову пише про те, як блогери всіх дуже сильно накрутили в соцмережах. А потім продовжує: «Що ми маємо на виході. Великі блогери, про яких йшлось в тексті, просто написали, що журналісти нажерлись гівна. Просто так. Без аргументів. А їх читачі почали писати купу лайна в особисті. Разом з погрозами. Що я можу на це сказати? Якщо ви публічно підете проти лінії партії, вас просто зітруть в порошок. Роздавлять ті, хто йдуть за блогерами, як за пророками. Ще можна перекрутити будь-що, виставивши тих, хто тобі не подобається, ідіотами і ворогами держави. Краще — не патріотами. Написати, що ми бездушні тварі, для яких смерть гарної людини — не трагедія».
Погрози — це справді перебір, і я це засуджую. Проте аргументи були, і їх багато під статтею «Бабеля» у твітері. Чомусь Катерина Коберник упустила один дуже важливий момент — не пояснила своїм читачам у фейсбуці, як саме редакція «Бабеля» назвала статтю. Якщо ви, читаючи цю новину, вже забули, я вам нагадаю: «Блогери в X дві години натякали, що на фронті сталося щось жахливе. Виявилося, мова про загибель бійця Петриченка. Що це було — людські емоції чи накрут?». Без цієї згадки справді виходить так, що блогери (між іншим, це все друзі Павла Петриченка) просто через звичайну статтю почали нападати на видання.
«І наостанок. Майже у кожного в редакції на фронті загинув або отримав поранення хтось близький. Не треба монополізувати право на горе і патріотизм. Не треба перетворювати все на диктатуру агресивніших. Це вже проблема Twitter. З часом вона вийде за його межі і кожен, хто висловиться проти, стане ворогом», — пише Катерина.
У коментарях у фейсбуці, до речі, більшість підтримує «Бабель», але є і деякі користувачі, які намагаються пояснити, що не так.
Проблема не в тому, що ця стаття взагалі вийшла, бо питання в ній порушують справді актуальне. Проблема в заголовку — у ньому згадали ім'я військового, який учора загинув. А ще в тому, коли цей текст було опубліковано. Тему накрутів періодично обговорюють у твітері, й можна було би обрати інший час для публікації статті (бодай через тиждень) і не згадувати в ній Павла Петриченка. Але цей приклад може ще раз нагадати всім нам, і блогерам, і медійникам, що треба бути більш чутливими до чужого горя та загалом до емоцій людей, які нас читають.
Фото: скриншоти з Х, фейсбуку, «Бабель»
