Ірина Фаріон обурена Нацрадою, яка рекомендує не матюкати Путіна та росіян

Ірина Фаріон обурена Нацрадою, яка рекомендує не матюкати Путіна та росіян

А ми тішимося, що нарешті до пані Ірини дійшли новини кінця травня.
Ірина Фаріон обурена Нацрадою, яка рекомендує не матюкати Путіна та росіян
Ірина Фаріон обурена Нацрадою, яка рекомендує не матюкати Путіна та росіян
11 Лип 2024
5
1151

Бо саме тоді Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення рекомендувала медійникам називати росіян росіянами, а не «чмонями», «орками», «руснею». Усе для того, аби не демонізувати ворога, не «погіршити сприйняття медіа як надійного джерела інформації» та не «створити додаткову напругу у суспільстві».

«Висловлювання, що направлені на знецінення ворога, включаючи військовослужбовців РФ, мають на меті демонізувати противника. Ці висловлювання часто є агресивними та неетичними… для медіа особливо важливо уникати незбалансованого інформування громадськості про перебіг і специфіку військових дій, а також дотримуватися журналістських принципів об’єктивності, не використовувати агресивну лексику, яка може призвести та/або бути протрактована іншими сторонами як сприяння ескалації війни».

Нині сторінка із цими рекомендаціями вже видалена. 

Але вступити в лексичну битву ніколи не пізно! Тому пані Фаріон дарує нам свою чергову аналітику. 

У своєму тіктоку вона повідомила аудиторії про ці breaking news і прокоментувала це так:

«Люди, ви сидите чи ви вже впали? Ненормативна лексика, шановне панство, це п'ять матюків. Які я озвучувати перед вами не можу, бо я ставлюся до вас з повагою. До тих людей, до яких я не ставлюся з повагою, я їм в очі залюбки можу ті всі п'ять матюків адресувати. Зауважу, що вони не є московського походження. Вони є праіндоєвропейського походження і, залежно від характеру суспільних взаємин, набули негативного значення».

І, звичайно ж, пані Ірина нам цих слів не сказала. Тому ми в «Антоніні» дуже злі та розчаровані, бо страшенно хочемо матюкатися нашими рідними матюками. Але пані Ірина продовжує і запитує в Нацради, чи є в них прилад, який вимірює напругу в суспільстві. А паралельно аналізує текст на помилки:

«Серед них є слова , якими "не рекомендується". Нацрада не володіє елементарними нормами української мови – "рекомендується" — це пасивне дієслово, в такому контексті його не вживають....

От як ви думаєте, коли люди таке пишуть, що з ними відбувається? Це результат їхнього зогнилого світогляду? Це наслідок якогось колосального тиску зовнішніх сил? А саме — Московії, яка схиляє нас до капітуляції? Чи це вказівка з Офісу президента? Напишіть в коментарях. В яких головах це може народитися? І чому воно народжується?»

Так багато питань і так мало відповідей. 

Крім цього пані Фаріон зазначає, що «направити» можна крісло, коли ви його поламали. Це до фрази «висловлювання у медіа, направлені на знецінення ворога». І радить слово «скерувати». 

Також вона дивується слову «знецінення» і робить висновок, що Нацрада нас вчить ворога цінувати. 

Отже, невеличке роз'яснення вам дасть і Антоніна. Не знаємо, що там із напругою, але серед медійників уже давно триває дискусія про ці слова. Наприклад, чи доречне слово «орки» в інформаційних жанрах? Бо серед іншого у випусках новин така лексика може мати недоречний і аматорський вигляд. 

Не менше сперечаються й через різні евфемізми. Популярною є позиція, що росіян, російських військових варто називати прямо, а не завуальовано. Штибу «орків». Ну а стосовно знецінення ворога, то тут про це навіть військові говорять. Маючи на увазі, що наш ворог достатньо сильний, це потрібно усвідомлювати і не применшувати різними «чмонями». 

Хай там як, а ми чекаємо на реакцію пані Фаріон на квітневі та березневі новини. 

«Антоніна»
Теги
Коментарі
5
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
I.Or
78 дн. тому
''... - Так хто ти? - Аа... ву... - почулося у відповідь незрозуміле. Чоловік знов замотав головою і ,здається, дуже засмутився, що не може відповісти. Ти німий? Пробач, не відразу зрозуміла. Та це не біда. Дякую тобі і твоєму вовку, що врятували мене! Коли б не ви - вже замерзла б, занесена снігом, сама кучугура залишилась би до весни. Чи, швидше, порвали б на клапті дикі звірі. Твій вовк мене від іншого боронив, тому й рани на ньому ... На обличчі незнайомця відбилося повне нерозуміння моїх слів. То він може не лише німий а й трохи недолугий? Тому й живе на самоті, у глухому лісі... .'' ГАЛИНА КУРДЮМОВА ''ХАРАКТЕРНИК І ВІДЬМА'' (любовне фентезі)
I.Or.
119 дн. тому
Виходячи з порожнього вокзалу на перон, він ледь не наступив на рябу собаку з великим розтягнутим рожевим животом годувальниці. Огрядна жіночка в білому спортивному костюмі з червоним надписом "Росія" на спині піднімає газетному кіоску металеві віки - напрочуд непристосована для продажу преси конструкція. На перший перон прибула електричка до Євпаторії, певне, та, яку оголошували перед мопедом і Макаровим. - А мінський на який перон подадуть? - На перший. Зараз от електричка поїде.. А ви хіба не відпочивати? - показує очима на наплічник. - Ні, я додому. - А я думав, у Євпаторію. Щось ви не засмаглий зовсім. - Собаки ж, бачите, теж не засмаглий. Чолов'яга сміється і раптом знову майже кричить, тицяючи пальцем: - Ти диви, ти диви, як він ходить кумедно! Повз них поважно проходить хлопець у чорній футболці з якимось дивовижним яскраво-кольоровим малюнком на пузі, широко і смішно, наче гусак, розставляючи стопи й широко підставляючи від тулуба руки, так, наче під пахвами у нього добряче натерто. Хлопець розрізає натовп через весь перон і звертає біля кіоску "Укрпошти" праворуч. За кіоском зупиняється, бере футболку за низ, витягує її перед собою і, звівши очі до носа, уважно роздивляється надпис і малюнок, після чого, задоволений побаченим, прямує далі вже нормальною ходою. Сонце лізе нагору.
Ih. Or
122 дн. тому
Мій рідний покійний батько, до речі був філологом, - знав цього доктора філологічних наук, академіка, - здається, та редактора тому 3 Андрія Чайковського, погруддя якого є в нашому місті, а метрів 100 є другп фантастична особа, його погруддя Леся Курбаса. Михайло Шалата вчив мого батька, хоча різниця у віці була незначна. Пан професор М.Шалата помер в липні чи серпні 2022-го року...Вже після широкомасштабного вторгнення Росії на землю України. А за 2 км в нас в місті є теж погруддя воякам ОУН-УПА!..
Ігор Орущак
123 дн. тому
Нус, сєл я на лошадь, єду. Єду степом. Віжу, бєда! Падганяю лошадь плєтньом, лошадь вскоч, что сіли... Да нє может утьоч. Абскочілі мня, закінулі пєтлю, єдва не окалєл. Патом связалі сєровцем, пасаділі на лошадь і вєзлі пака не сталі начевать. Памалілся я Богу небєсному, винял адную руку із сировца, асвабаділ другую, потім розрезал пута на ногах. Нус, Богу слава, я уж свабодний. Я надполз мєжду лашаді, захватіл адну і давай бєжать. Тєпер я уж кажеться внє апасності, кагда тебя добраво казака нашол. - Так лучче где-нєбуть в казацкую деревню паєхать, чєм в стєпє спать. - Так ти у нас пабивал, брат? Ну, как тєбє у нас понравілось? - Сам я в степ нє паєду, апасно кажєтся. Пусть ужє паєду з табой в Сєч...Как віжу, с табой товаріщ єсть, - вказуючи на Івася. - Вот как! Здраствуй мальчик! Бурмотів щось під ніс Івася, поклався горілиць, поки не захропів з усієї сили. - Дядечку! По якому він балакав? Я ще не спав, а чув все, та мало його розумів... - Він балака по-московському, а воно не так, як по нашому, по-українськи. Я розберу усе, бо у нас на Січі є москалі теж, та зразу я не розумів нічого. Та ти, хлопче, не балакай багато, а спи, бо вже довго нам тут побувати. На сході сонця стало вже шаріти. Касян та Івась не спали... Письменник із Самбора другої половини 19 - першої третини 20-го віку (століття), - голова Самбірської повітової ЗУНР - АНДРІЙ ЧАЙКОВСЬКИЙ +1934): ''Віддячився'', повість з козацьких часів (редактор тому МИХАЙЛО ШАЛАТА (доктор філологічних наук Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка) Присвячую Учителю грядучого покоління ІВАНОВИ ФРАНКОВИ на ювілейний рік.
Ihor Orushchak
124 дн. тому
- А ти, дядьку Касіяне, бачив коли вовкулаку? - А навіщо тобі се знати? Боїшся вовкулаки? - Трохи і боюсь. Старі люди кажуть, що вовкулака якраз у таку ніч по світу вештається та людям пакостить. - У нашому селі був вовкулака. Було, як пропаде, то цілими тижнями його нема. Хата пусткою стоїть, а його нема. У нього не було ні жінки, ні роду. Було, як верне із своєї мандрівки, то такий знеможений, що ледве ногами волоче. Одежа на ньому подерта, а він сам подряпаний на обличчі і на руках. Люди його боялися, виминали, самітньо жив. Страх, як його люди лякалися. Зайде було у чию-небудь хату та бере, що йому завгодно, а ніхто не відважиться з ним сперечатися. У нас була стара бабуся Настя Притчиха. Вона у хаті хазяйнувала. Тямлю, раз пекла вона хліб та поклала на столі холодити. Аж тут приходить у хату вовкулака та, нікого не питаючись, бере один хліб за другим, здирає зверху шкіру та й жере. ''Не чіпай його, Івасю, бо лихо тобі буде, або тебе у вовка перекине, або таки живого ізжере. Тепер я його ледве ублагала, щоб тобі вибачив.'' - І що ж з тим вовкулакою сталося? - Як пішов раз у степ, так і пропав. Опісля знайшли люди у степу лише його кістки. Казали, що його вовки розірвали. - Чимось він межи ними прогрішився. - Відай, що так. Вовки мають теж свої звичаї, як і люди. - І мурав'ї свій звичай мають, усяка Божа твар? - А з рушниці то вовкулаку можна вбити? - Куди пак! Може би його узяла свячена куля, та я сього не робив, то й не знаю як тобі сказати. - Пугу, пугу! Постать задержала коня. Почувся голос: - Єй, брат! Раді Бога не стреляй, я крещоний. - Бєда, брат, я із петлє татарской асвабаділса, чудом божим, єй Богу! Ти пажалєй мєня, да спасі. На нім була порвана на шматки одежа. Він був босий і без шапки. Нєт у тєбя, брат, чево паєсть? Я ужасно галодний. - Спасібо брат! Ех какоє счастє. Думал я, что прійдьотся прапасть в степу. Ну, здорово, брат! - Какой у тебя превасходний кулєш, єй Богу! Сласть! Канєшна! Знаєш, братец, у меня целие сутки нєчаво во рту нє било.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Щодня наша команда готує для вас якісні й актуальні матеріали, які допомагають медіа в Україні ставати кращими. Ми будемо вдячні за будь-яку вашу підтримку. Ваші пожертви – це можливість робити ще більше.
Спільнота ДМ
Інше у цій категорії
Катерина Городнича
«Антоніна»
Здається, що збільшення кількості срачів навколо книгарень свідчить про їхню вагу в суспільстві.
18 Лист 2024 20:22
2 750
Лєна Чиченіна
«Антоніна»
Більшість коментаторів сходяться на тому, що дідька лисого пішли би працювати до цього чоловіка.
18 Лист 2024 17:30
3 860
Антоніна
«Антоніна»
Чи потрібні нам новини про Лукашенка? А чим відрізняються аноніми з телеграму та анонімні джерела журналістів?
26 Жов 2024 12:39
947
Катерина Городнича
«Антоніна»
Зараз розкажем і навіть посвідчення покажем.
03 Жов 2024 15:30
2 268
Лєна Чиченіна
«Антоніна»
Ваша Антоніна просто мріє про таких фанатів! Щоб вони десятками, ба навіть сотнями пішли в атаку на тих, хто скаже чи напише про вашу Антоніну щось не те. Але переходимо до самої історії.
01 Жов 2024 15:30
2 165
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду