Холера ясна! Оксана Забужко знову вжахнулася роботі українських журналістів

А ваша Антоніна, напевне, вже мусить заводити рубрику «Оксана Стефанівна проти дєвочок на культурці». Про цей уже, вочевидь, мемчик нагадайте собі ось тут. 

Якщо коротко, то кілька місяців тому вона виклала довжелезний допис про те, що українські культурні журналісти — зовсім ку-ку. Бо настрочили дурних текстів про смерть режисерки та засновниці театру «Арабески» Світлани Олешко. У заголовках її називали переважно «першою дружиною Сергія Жадана» чи «дружиною Сергія Жадана і Міська Барбари». Ваша авторка, до речі, офігіла з цих загів першою. 

Із цього приводу пані Оксана вирішила написати у фейсбуку про деградацію вітчизняної культурної журналістики, ба навіть її смерть. І пригадала такий тип медійниць як «дєвочки на культурці», які щось там писали, зовсім не розуміючись на темі. 

Ваша Антоніна, як багаторічна працівниця у стражденній сфері культурної журналістики, мусить згодитися, що проблемка таки існує. Проте Забужко все ж зі «смертю галузі» трішечки перебільшила. Та й заголовки ті писали зовсім інші автори — не з відділів культури, а зі стрічок новин, які пишуть дуже оперативно, на всілякі різні теми і справді часто лажають, бо не є в темі. 

І ось новий ґвалт. На сайті LB.ua виходить текст із назвою «Оксана Забужко: "Чому ми нічого не навчилися з історії!"». Це конспект виступу письменниці на Лейпцизькому книжковому ярмарку, і опублікований він саме у відділі культури LB.ua.

Пані Оксана збурилася тим, що в тексті вказана неправильна назва її книги: не «Найдовша подорож», а «Моя найдовша подорож». Тому письменниця знову робить невтішні для нашої з вами галузі висновки: із журналістикою в Україні не погано, а дуже погано, про фактчекінг медійне панство не знає, а виші — то взагалі біда. 

З останнім я, як випускниця журфаку, таки не можу не погодитися. Фактчекінгу нас, принаймні у волохаті 2000 роки, не вчили. Як і багато чого іншого. 

Помилку в матеріалі швидко виправили, а в коменти прийшла не якась там дєвочка на культурці, а ціла шефредакторка Соня Кошкіна, яку вже теж устигли пополоскати читачі Оксани Стефанівни. Прийшла колега явно з культурним тролінгом.

Ну, тобто Кошкіна делікатно натякає, що в Забужко й самої з фактчекінгом не ок. Бо якщо неточність у назві книги можна вважати аж такою суттєвою хибою, то і йменувати сайт газетою — це теж страшна помилка. 

До речі, пані Оксана пише: «у мене немає і ніколи не було книжки “МОЯ найдовша подорож”». Проте в коменти люди накидали обкладинку норвезького перекладу цієї книги, і вона якраз так і називається — «Моя найдовша подорож» («Min lengste reise»). Виявляється, що таки є.

Ну що ж, чекаємо від Оксани Забужко чергових гострих діалогів з медійниками. Бо геть із вами розслабимося та остаточно деградуємо.

Фото: Віра Думке, видавництво «Комора» та Kagge