Пристрасті по «Тисячовесні», або Людоньки, там у них все куплено!

Говорили-говорили, так й договорилися. Нещодавно у мережі Threads молодьож наслухалася чоловіка Олі Полякової Вадіка та почала голосити, що хоче дивитися фільми про бандітів. Ще раніше з кожної праски лунали бідкання, що «Слово пацана» наступає і нам мерщій треба робити культурний контрнаступ. І саме  «Тисячовесна» мусила породити нашу потужну відповідь російському контенту. 

Ну що ж, тепер маєте. Ось це стало одним із фільмів-переможців. 

Автори кажуть, що це не просто про бандітів, а й український варіант «Самого вдома». Походу це вже буде друга відповідь на цей хіт, бо першу колись зняв Семен Горов. 

Але це не всі відповіді, шановні! Бо будемо дивитися серіал «19», який режисер Саша Кирієнко визначив не інакше як «наш український «Фарго» у карпатському сеттингу». 

А також «Війна суконь», яку той же Кирієнко означив як «наш "Диявол носить Prada" в реаліях Львова 1907-го».

А також режисер у дописі пожалівсь, що пройшло лише два його проєкти. І перерахував ще сім, які мали б пройти. Бо усі вони – видовищні і «витіснять з екранів рашку». Шкода, звісно. За самими фото з презентації вже видно, наскільки якісним був би цей контент. 

А взагалі, ШІ-презентації стали одним із найбільших критичних зауважень до «Тисячовесни». Заступниця міністерки культури Наталія Мовшович, яка курувала напрямок взаємодії з міжнародними експертами, сказала вашій Антоніні, що проблему розуміє і на наступний раз із цим неподобством на конкурс не пускатимуть. Або, принаймні, знайдуть якусь пристойну форму. Хоча, звісно, це неабиякий тест на адекватність конкурсантів, бо розповідати про неймовірний рівень своїх майбутніх контентів, ілюструючи це презентаціями з «шишок» – це ооотакенний редфлег. 

Треба сказати, що представниці Мінкульту пустилися берега остаточно – ходили, слухали фідбек, записували все у якісь списки. Навіть не казали, що люди, які говорили про недоліки програми – брудні хейтери та іпсошники. Навпаки – пообіцяли усе врахувати на наступний раз. Після того, як за результатами конкурсу передбачувано здійнявся срач (про який ми з вами зараз і поговоримо), у відомстві оголосили, що проведуть брифінг. Тому у четвер на 12.00 усі збираємося тут.

Оскільки ваша Антоніна п'ять днів «розважалася» на цій події, то коротенько напишу про враження. Якщо туди їхати справді працювати, то можна упоротися. Чесно кажучи, співчуваю експертам, бо найвідповідальніші з них мало того, що довго готувалися, вивчаючи конкурсантів (в ігровому ще й читати сценарії треба), так ще і сиділи з ранку до вечора, уважно слухаючи їхні виступи. Повірте, це дуже виснажує, бо об'єми «Тисячовесни» не лізли ні на яку голову. 

Пітчинги відбувалися у 8 залах. Спочатку я думала сконцентруватися лише на ігровому кіно і серіалах, а потім передумала, бо цікаво було порівняти. І не прогадала. Скрізь ваша авторка, звісно, не встигла (бо це нереально), але забігла подивитися, що там у перформативному мистецтві та сучасній музиці. 

В музику забігла дуже вчасно – експерти якраз пісочили Олега Псюка, який просив 10 мільйонів на експедицію різними містами, за результатами якої «Kalush Orchestra» мали б записати 5 треків. Експерти йому давали зрозуміти, що хочеться – перехочеться. Смішно було, коли Олега попросили назвати імена дослідників фольклору, з якими працюватиме гурт. Олег трохи повідпирався, але, зрештою, назвав одне ім'я. Експертка та організаторка фестивалів Євгенія Стрижевська написала тій дослідниці і виявилося, що їй ніц ніхто не пропонував. Ось так невдобно получилося. 

Але загалом саме музична секція мені сподобалася найбільше – майже усі побачені мною конкурсанти чітко розповідали про свої проєкти, виробництво, мету, оперували професійними термінами. Так само як і експерти – було очевидно, що це профі, а до учасників ставилися досить доброзичливо, навіть коли вказували на недоліки.

Хоч туди втулили різні музичні напрямки, але, приміром, співачка та голова правління Всеукраїнської громадської організації «Мистецькі Ініціативи» Оксана Стебельська мені сказала, що експерти просто підказували одне одному особливості саме своїх напрямків. Якщо підсумувати, то складалося враження досить впевненого у собі ком'юніті, яке давно працює на серйозному рівні і від того не схильне до токсичності. Можливо, хтось здивується такому висновку, але він саме такий. 

Чого не скажеш про перформативне мистецтво. По-перше, туди втулили ще більше всякої всячини, ніж у музику. І балет, і опера, і театр, і перформенси, і фестивалі, і жук, і жаба. Вже не кажу про те, що експерти на другому етапі чомусь пропустили купу ну просто відверто аматорських проєктів, тому мусили сидіти то все слухати з 9 ранку до 9 вечора. По-друге, було дуже добре видно, що театр у нас як галузь дуже програє тому ж кіно чи музиці, бо учасники переважно взагалі не розуміли, що таке пітчинги і як треба представляти свій проєкт. Включно з нерозумінням такого поняття як авторське право. 

З термінами – так само. Одні з конкурсантів хотіли грошей на «телевистави». Ну, тобто вистави, адаптовані до телевізійного показу. 

Але потім вже почали говорити про якесь кіно та збили слухачів з пантелику, бо наче йдеться вже не про телебачення, а про кіноадаптацію та вихід у прокат. Як, приміром, роботи МУР або Британського театру у кіно. 

Далі з'ясовується, що розміщувати вистави вони збираються на цифрових платформах і, ймовірно, мали на увазі радше відеоверсії. Важливість ідеї спочатку подавали у тім, що на вистави теару Франка складно купити квитки, тому для глядачів буде альтернатива. Але потім з'ясувалося, що відеоверсії робитимуть не на ці мегапопулярні твори типу «Конотопської відьми», а на значно менш популярні. Також я трохи офігіла, коли вловила тенденцію, що для художніх керівників конкурсанти просять значно більші гонорари, ніж для безпосередньо режисерів проєкту. Не усі, слава богу, але, сподіваюся, від цих нездорових моментів спільнота буде позбавлятися.   

Ну і загалом саме ця панель, як мені здалося, була найбільш токсичною. Але це моє враження – маєте можливість скласти своє, бо Мінкульт поступово викладає записи. Загалом, давайте театралів зрозуміємо – де їм було вчитися ті пітчинги робити? Це кіношники вже 10 год тренуються, а ці поки новачки. 

Ну а тепер перейдімо до срачу. Наша улюблена рубрика «ніколи такого не було». Найдужче сваряться саме учасники найбільшої частини – кіно і телебачення. Пітчинги відбувалися аж у п'яти залах. Найбільше невдоволених – в ігровій секції. Загалом ваша Антоніна у таких випадках не знає, що на себе одягати – звичне біле пальто чи ось такий світшот як у Оксани Стефанівни. 

Та шо там – я ще у грудні казала! І пропонувала зробили фестиваль-пітчинг у Косино на водах. Ех, така ідея пропала.

Загалом основні проблеми «Тисячовесни» я описала ще у першій частині свого репортажу. Це і велетенська кількість проєктів, звалювання в одну програму телевізійні та кіношні, авторські та комерційні проєкти. Дебютантів, які пітчилися разом із більш досвідченими колегами. І, звісно, конфлікт інтересів. Більша половина експертів водночас були і конкурсантами. Пам-пам. 

Я писала про свою розмову із режисеркою Ольгою Журбою, яка була роззлючена цією організаторською хибою і обіцяла поставити питання руба. І зробила це – ось її допис на Фейсбуку, який зорема і запустив велику дискусію. Оля пише, що її мета – спонукати Мінкульт провести розслідування і щось із цим усим зробити:

Тобто з відкритих джерел відомо про 39 із 92 проєктів-переможців напряму пов’язаних з експертами. Це приблизно 42%. Ці цифри є достатньою підставою для офіційної перевірки дотримання експертами принципів доброчесності та правил запобігання конфлікту інтересів».

Щоправда, не усі експерти були конкурсантами у своїх групах, приміром Євген Тунік уточнює, що пітчив свій короткий метр не в тій залі, де був експертом (усього було дві зали з різними експертами та учасниками). А також виграло його дитяче кіно, яке було взагалі у третій залі. 

Також до розслідування закликав Ярослав Лодигін, усі проєкти якого пролетіли. Порадувало, що він пише не з позиції ображеного, а цілком спокійно та раціонально. Наскільки я знаю, Мінкульт збирається до його слів дослухатися. Ось що він пропонує:

«Я не оголошую нікого корупціонером і не стверджую, що кожен рекомендований проєкт отримав підтримку нечесно. Але в мене вже є достатньо свідчень, аби моє мовчання стало безвідповідальним.

Проблема не в тому, що експерти особисто знають учасників. У нашій маленькій індустрії цього майже неможливо уникнути. Проблема що ми поки не можемо перевірити:

- які саме конфлікти інтересів були задекларовані;

- хто і щодо яких проєктів утримався від оцінювання, обговорення та голосування;

- чи були виключені відповідні оцінки й голоси;

- як після пітчингів змінився рейтинг;

- які суми державного фінансування рекомендовано кожному проєкту».

А я ще хочу запис обговорення експертами проєктів. І щоб картки з оцінками та аргументацією були не анонімними і публічними. Але це я багато хочу – цього зазвичай не роблять з арументом, що експертам буде невдобно, вони не хочуть ні з ким сваритися і навіть бояться тиску. Нічого собі. Так давайте тоді Антоніна буде все оцінювати – я ні з ким сваритися не боюся. Бо, знаєте, люди кажуть, що коли буває глянеш на оцінки експерта, то й розумієш одразу, хто його дружочки. 

Це я. На плазмі – проєкт Аркадія Непиталюка, який переміг. Фото – генпродюсерки цифрових платформ Суспільного Вікторії Мурованої 

На аргумент про конфлікт інтересів є контраргумент – галузь дуже маленька і складно знайти компетентних людей, які не подаються на конкурс. До того ж, мені міністерка культури Тетяна Бережна підтвердила, що багато людей відмовлялися через зайнятість. Але на цей контраргумент також існує контр-контраргумент – не складно. Чомусь забули про дистрибюторів та кінотеатри, а панове з цих сфер чудово можуть оцінити потенціал різних стрічок. Приміром, мене здивувало, чому не запросили колишню директорку кінотеатру «Жовтень» Людмилу Горделадзе – вона і компетентна, і участі у конкурсах не бере. 

Але ось ще яка свіжа думка – те, що конфлікт інтересів матиме місце було зрозуміло давно. Ну ви ж бачили імена експертів, бачили назви проєктів, шо кому було не ясно на самому початку? І друга думка, ще свіжіша. Як казав наш сивочолий гетьман Петро Олексійович «до цього цього не було». Конфлікт інтересів тягнеться червоною стрічечкою крізь усенькі пітчинги Держкіно.

Давайте, наприклад, подивимося, хто зараз члени Ради з державної підтримки кінематографії і чи є у них конфлікти. Ми про це, звісно, писали.  Приміром, режисер Аркадій Непиталюк працює з продюсером Сергієм Лавренюком, тому його називають людиною Лавренюка у Раді. Акім Галімов взагалі до кіно не має стосунку, а до телебачення – ось вам і розмови про телевізійне лобі. Режисер Денис Тарасов дружить із продюсерами Тарасом Босаком та Артемом Колюбаєвим. 

А конфлікт інтересів розрулюється тим, що члени Ради просто не голосують за свої проєкти, як і було після 19 пітчингу. Як і нині відбувалося на «Тисячовесні». Нічого ж не змінилося – ми просто маємо запущену хворобу, яку кинулися лікувати під час загострення.

Пам'ятаю, як на одну з подій прийшов наш важковаговик, власник студії дубляжу Le Doyen Studio та дистриб'юторської компанії «B&H Film Distribution» Богдан Батрух і почав тролити пітчинги у Держкіно. Мовляв, дивіться, які у нас патріотичні продюсери і достойники, приходять на конкурси, виграють бюджети одразу на кілька проєктів, провалюються з ними у прокаті, втрачають купу власних грошей, але знову приходять на пітчинги, аби знову виграти бюджети і знову провалитися. 

Чому серед постійних переможців пітчингів було так багато компаній з відверто слабкими роботами? Думайте. 

Одразу напишу, що це все зовсім не означає, що потрібно знищити систему фінансування культури і скасувати «Тисячовесну», бо вже бачу накидання на вентилятор. Без держпідтримки наша культура загнеться миттю і, чесно кажучи, вже хочеться бити віником усіх, хто порівнює українське (і загалом європейське) кіно з голлівудським, мовляв, а вони ж там саменькі все фінансують, от і ми маємо. Голлівуд, нагадаю вам, дорогенькі, це лише частина американської кіноіндустрії, в якій цілком існують фільми із зовсім іншою системою фінансування, зокрема і державними грантами. 

Напишу чесно – загалом «Тисячовесна» виявилася значно кращою, ніж я думала, тому забираю частину свого зубоскальства назад. Скепсис багатьох інших людей також розвіявся – ідея зібрати митців із різних сфер сподобалася майже усім, ба навіть викликала захват. Мінкульт, треба віддати належне, добре впорався з організацією. Тепер вже можна називати локацію – усе відбувалося на Промприладі у Франківську і це чудове місце. 

Купа залів для засідалова, великий фудкорт, галявинка з травичкою і кріслами, книгарня, тераса, магазинчики, парковка – що ще треба для синергії? Володимир Зеленський пообіцяв, що «Тисячовесна» стане регулярною. І тут знову з журбою радість обнялася – якщо новий конкурс буде наступного літа, то вже взимку треба буде подавати заявки. По-перше, учасники індустрій жаліються, що людей, особливо з технічого сегменту, лишилося дуже мало і їх може не вистачити й на ці проєкти. Не кажучи про те, що людоньки вже хапаються за серце, бо уявляють виставлені гонорари. 

По-друге, продакшени кинуться нагрібати нових грошей, замість сконцентруватися на наявиних проєктах. З іншого боку – ті, хто програв, отримають другий шанс. І тут хочу завершити неприємною для когось думкою. А що, Антоніні втрачати нічого – я і так боялася зайвий раз келих із кавою лишити без нагляду, бо, знаєте, усяке буває. 

Так ось, серед проєктів, які не пройшли, є багато хороших і перспективних, з моєї субє'ктивної точки зору. Так само як і пройшло багато відвертого шлаку, вже вибачте на цьому слові. Але разом із тим, я бачу безліч учасників, які програли і впевнені, що уся справа у корупції, ретроградному Меркурії й тяжкій долі, бо свій виступ вважають ледь не геніальним. Я сиділа на пітчах частини з них і вважаю, що деякі були або просто не переконливими, або й взагалі жахливими. Не кажу вже про тих, чия фільмографія викликає хіба кров з очей. 

Пітчитися треба вміти. Так, 5 хвилин на виступ і 3 на запитання – це мало, хотілося б трішки більше. Але це все одно коротка форма, яка мусить бути максимально конкретною, лаконічною та привабливою. Ви повинні продати свій проєкт, закохати у нього, не говорити абстрактних слів, а переконати експертів, що у вас крутий сюжет, круті актори, конкретні перспективи на фестивалях, у прокаті, адекватний бюджет, тощо. Конкретно я як глядачка повинна розуміти, що ви для мене готуєте щось цікаве і за кілька років зможу насолодитися переглядом. На жаль, з доволі великої частини виступів ваша авторка не просто не зацікавилася, а й взагалі не зрозуміла про що ж конкретно має бути фільм. 

Тому пропоную посиленно боротися не лише за справедливо організований конкурс, але і за якість своїх представлень. Так шо так. Не обіжайтеся. Сподіваюся, що попереду у нас конструктивний діалог з Мінкультом, друга «Тисячовесна» і перші результати першої. Є хороші новини – автори стрічок, де на презентаціях заявлений Тарас Цимбалюк, божаться, що втулили його просто для красоти. А знімати не будуть. Що ж, доведеться молитися трохи краще.  

Фото: Мінкульт