Пустий кінофорум (друга серія)
Прибігла Зіна Підалькіна на церемонію вручення Національної премії кінобізнеса України. І на церемонію Спецалізованої премії реклами в ураїнському кіно – 25 кадр встигла. І що ж побачила? Біля фуршетних столиків люди никаються. Столики порожнечею сяють. Зиркнула Зіна, а біля колони два критика знані стоять. Володимир Войтенко та Аксинія Куріна. Про кіно, певно, теревенять.
Зіна (до Войтенка, жваво): Як життя?
Войтенко (рахуючи): В мене не світське життя – раз. Не жахливе – два.
Зіна (здивувавшись): А яке ж?
Войтенко (тримаючи стакана в руках): Яка в мене жизть? Серйозна. Ввечері в цьому, а вранці в тому. Ги-ги-ги…
(до режисера Сергія Маслобойщикова, який з дружиною Аллою Сергійко підійшов): Сергію, це все фіксують, завтра жовто подадуть. Де я сказав слово «жовто», завтра воно буде на букву «Б». Го-го-го.
Маслобойщиков (тихо): Ну я мовчу.
Режисер Сергій Маслобойщиков з дружиною Аллою Сергійко
Войтенко: (зухвало): Де ти мовчиш, тебе перекладуть іншими словами. Га-га-га.
(до Зіни, яка очі, немов рота, роззявила): Ну що ти хочеш? Ти хочеш, щоб я пукнув? Навіщо тобі це?
Володимир Войтенко: Ти хочеш, щоб я пукнув?
Куріна (зрадівши): Для хорошего настроения. Я написала на Дусю, у меня прямо настроение поднялось, несмотря на дождливую погоду. Потому что это возможность говорить правду.
Войтенко (іронізуючи): Хочете світові правду сказать?
(до Маслобойщикова): Сергію, а тобі хочеться? В чому правда?
«Естети!!! Йой!» – подумала Зіна і пішла подалі від гріха до бару. За нею і Куріна подалася. Бо біля бару весь із себе красунчик стояв. В нього така конституція, що дай Боже кожному. І не лише конституція. Це був Олексій Сєрков, президент Асоціації продюсерів України.
Сєрков (до дівчат): Сначала скажите, что вы будете пить? Потом будем разговаривать.
Олексій Сєрков зосередився на віскі.
Куріна (сором`язливо): Я выпила. Спасибо.
(зацікавлено, тоненьким голосочком): А вы что будете пить?
Сєрков: Я виски.
Куріна (сором`язливо знов): Я тоже.
Сєрков (поставивши віскі з колою на стіл): Бизнес требует денег. Пока в Украине не будет тысячи кинозалов, где люди смогут голосовать за украинское кино своей копейкой, развития не будет.
Зіна (не звертаючи уваги на розумні слова, російською): У вас итальянские туфли?
Піжон Сєрков розбирається в прекрасному.
Сєрков (втупившись в свої блискучі черевики): Да? Наверное? Не помню.
Зіна (насолоджуючись видовищем): Часы с камушками?
Сєрков (задоволено): Бриллианты.
Джентельмены предпочитают бриллианты без посредников.
Зіна (милуючись): Крестильный крестик?
Сєрков: Нет, мама настояла на том, чтобы носить крест в любом виде. Этот понравился.
Его крестик (мама настояла)
Отак намилувалася Зіна президентом і рушила далі – до Дмитра Колеснікова. Віце-президента Асоціації продюсерів України. А Куріну з Сєрковим делікатно залишила.
Зіна (просто так, для початку розмови): Как вы к кинокритику Куриной относитесь?
Колесніков (усміхаючись): Самый лучший критик.
Зіна: А вообще к девушкам-критикам?
Колесніков (замріявшись): Мне никогда не удавалось с ними переспать.
Дмитро Колєсніков (той, що їсть) і Людмила Горделадзе (блондинка в окулярах)
А нагородження вже на повну йде. Зіна нудиться. Зала напівпорожня. Певно, не вельми народ кіношний цікавиться подією. Позіхнула від видовища такого Зіна, ледь не заснула. «Те, що тут мало людей – це не біда кінематографу, а недоліки організаторів, – пояснила Зіні суть проблеми директор кінотеатра «Жовтень» Людмила Горделадзе – І справа не в тому, скільки людей буде слухати, а кого нагороджують. Те, що тут Кіри Муратової фільм відзначився – правильно. А от ставити його з фільмами, які випущені для телебачення, некоректно. І це ми можемо закидати організаторам форуму. Це нагородження не «Оскар», не «Ніка», але це те, що виокремлює творчі креативні структури. І це добре».
Послухала пані Горделадзе Зіна і посерйознішала. Але раптом Миколу Мащенка вгледіла – директора кіностудії Довженка в минулому. Мав сейф той директор, заничку, де наливочки різні стояли. Підійшла до нього Зіна. На коліна стала.
Мащенко (до Зіни): А?
Зіна: Не хочу чути про кінематограф!
Мащенко (емоційно): Не зовсім він у занепаді. Коли я був директором 12 років, при мені було знято 134 фільми. Але жодного фільму ніхто не показував.
Коли Микола Мащенко був директором кіностудії ім. Довженка, все було набагато краще!
(ще емоційніше): Я тільки сьогодні узнав, що держава не має жодного кінотеатру, і ми втратили повністю прокат.
(смутно і гучно): Я узнав від міністерства, що в Україні нема жодного кінотеатру. Як нема прокату, гасне виробництво.
Зіна (глузливо): Це не без допомоги нового директора кіностудії?
Мащенко (переконано): Ні. Це прекрасний директор.
(пафосно): Я, християнин, не можу не повірити у відродження українського кіно.
(тужливо): А зараз такі усі стали жадні. Хочуть до крові роздерти один-два фільми. Я сьогодні узнав про кінотеатри, подзвонив міністру.
Зіна (стурбовано): Відразу й подзвонили?
Мащенко (гордовито, зиркнувши в бік Ганни Чміль, що сидить поруч з ним): Так. Я розтривожений і подзвонив.
Зіна (вказуючи на Ганну Чміль, яка сидить поруч з Мащенком): А вам подобається Ганна Чміль?
М. Мащенко, так, щоб чула Ганна Чміль: "Я відразу подзвонив до міністра!"
Мащенко: Вона досвідчений майстер. Ми любимо. Ми підтримуємо…
Зіна: А як жінка вона вам подобається?
Мащенко (впевнено): Як жінка подобається.
(оцінюючи, зиркає на дівуль): Але мені багато жінок подобається.
Аксинія Куріна (підійшовши, втручається у милу бесіду, тицяючи в екран на ролик кіностудії Довженко): Этот ролик снят в лучших традициях национальной безвкусицы. Любой начинающий клипмейкер мог сделать улетный клип, который пользовался бы популярностью среди и молодежи, и украинцев. Я скорблю.
Андрію Бенкендорфу не сидиться спокійно, щось його муляє
А от редактор "Хрещатика" Денис Жарких знає, навіщо він тут
І ця колоритна журналістка теж...
Зіна (незадоволено до Куріної, як до експерта Національної премії кінобізнеса): А що, Аксинія, експерти продаються?
Куріна (дружелюбно): Они ругаются. Интеллигентно. Я выступала против того, чтобы была номинация «Человек года в кинобизнесе», потому что такого человека в этом году не было. Хотели присудить продюсеру Олегу Кохану. Он, конечно, молодец и большой умница, но он пока не человек года, потому что фильмы им сняты на государственные деньги.
Зіна (зиркаючи в зал): А де Кохан?
(тримаючи в зубах чутки): Він, певно, на перемовинах з іноземними партнерами.
І вирішила нарешті Зіна, що якщо сам Кохан ігнорує таку подію, бо з «Оскара», він, певно б, не втік до партнерів, то і їй нема сенсу сидіти на тій пафосній і чомусь невеселій події. А що їй треба, так це дременути у більш цікаві у Києві місця.
(фото Яни Новосьолової)