Дрес-код НАМ
Прийшла Зіна Підалькіна на святкування восьмиріччя НАМу, вдягнута за дрес-кодом у чорно-біле. Зиркає, а гостей майже немає. Тільки Оля Ваганова, менеджер по суспільним зв’язкам «Медіабізнесу» стоїть і дрес-код витримує в ніжному такому сарафанчику з бретельками. Віскі п’є і кокетує. «Непристойно, – каже, – на такі заходи вчасно приходити, усвідомлюю всю важкість свого вчинку». А тут юрист ТК «Україна» Андрій Танчак до дівуль підходить, усміхається. «А що, Андрію, – причепилася із нудьги до нього Підалькіна, – як там на вашому каналі із захистом прав працівників?»
Андрій Танчак (радісно): Добре, тому що усі зарплати прозорі і нема премій, які залежать від волі керівника, багато соціальних бонусів...
Зіна (відкриваючи рота для наступного запитання)...
Ольга Ваганова (перебиваючи Зіну): Спитай краще – чи їсть ТК «Україна» по ночах немовлят?
Зіна (прискіпливо): Їсте?
Андрій (кліпає віями)
Ольга Ваганова (пояснюючи поведінку юриста, категорично): Андрій заперечує, що ТК «Україна» їсть немовлят.
Відійшла Підалькіна від Андрія та Олі і втрапила на віце-президента із питань зв’язків з Національною радою та державними органами Володимира Манжосова. «Прийшов на свято своїх друзів, – привітно каже той Зіні, – НАМ – асоціація з благородними завданнями, бо допомагає нашим вітчизняним телерадіомовникам».
Зіна слухала ці компліменти, коли ще приємність сталася. НАМ «Телекритиці» за чесне і прозоре віддзеркалення подій нагороду сунуло.
На цьому офіційна церемонія закінчилася, аж тут і відповідальний секретар Національної ради з питань ТБ і РМ Владислав Лясовський явився. У чорному елегантному костюмі, білій сорочці і, звичайно ж, з краваткою. Не сам прийшов. Із заступником голови Національної ради Плаксюком Юрієм. Зіна до Лясовського кинулася. «Діяльність НАМ відбилася на житті вашому?» – питає. «Звісно, – алегорій дівчині підкинув Лясовський. – Нащо щука у річці? Щоб карась не спав». Не збагнула Підалькіна. Та на щастя її Юрій Плаксюк, по всьому видно, щирий дядько, до слів Лясовського декілька речень додав.
«У Національній раді усі опікуються тим, що скаже НАМ із того чи іншого приводу. Ми з позицією НАМу рахуємося. Якщо немає позиції НАМ, то вона ігнорує наші дії. Уявіть собі, якби не було НАМу, було би інше утворення, яке би робило якісь преференції не нам, а комусь іншому. Що таке незалежні мовники? Це мовники, які не хочуть іти у підвладну шкарлупу до олігархів, політиків, чиновників, адміністраторів. Люди хочуть у творчому плані самоутверджуватися. І НАМ дає можливість це здійснити. Хочеться побажати НАМ активніше втручатися у події, якусь оцінку давати, аналітику... Не лише «Телекритика» мусить це робити. Та якщо НАМ промовчить сьогодні там, де журналіста побили, чи комусь не дали інтерв’ю, чи не випустили матеріал, тоді про НАМ забуватимуть. Вісім років – ще не десять».
А тут і член Нацради Тетяна Лебедєва, яка затято святом НАМу керувала, приєдналася до товариства. Вся із себе – красунечка. Чорна сукня білий піджачок із великими блискучими гудзиками. «Історичне призначення НАМ – об’єднувати зусилля мовників заради поліпшення умов роботи в медіабізнесі» – сказала і далі побігла життя веселее організовувати.
Послухала Підалькіна і далі пішла. Зирк, а Наталія Лигачова за столом стоїть. Про те про се з колегами теревенить. «Де були, Наталія Львівна?» – спитала Зіна.
Лигачова (ласкаво): Переодягалася.
Підалькіна (заздрісно, про шоколад): Що із шоколадом робитимете?
Лигачова (не розгубившись): Отару Довженко подарую. Він займається інформацією, котра пов’язана з регулюючими органами. У нього є син, і йому буде приємно.
Підалькіна: А що ж НАМ?
Лигачова (серйозно): Дуже важливим є існування такої структури, що об’єднує регіональні студії та продакшни. Зараз відбуваються складні процеси на телеринках країни. На жаль, регіональні телекомпанії часто витіснюються мережевими компаніями, а також все рідше знаходять місце в ефірі центральних телеканалів. Тож існування такої організації дозволяє їм виборювати свої інтереси. Як лобістська структура у хорошому сенсі слова, НАМ досягає вагомих успіхів. Якби не НАМ, багато регіональних продакшнів і компаній було би схрумано.
Підалькіна (печально): На «Повєрхності+» вас не було, а сюди прийшли?..
Лигачова (усміхаючись): Із НАМом нас пов’язують давні стосунки. Тут не тільки робоча, але і людська дружба. Я не могла не прийти...
Відійшла від Лигачової Зіна. Тяжко навкруги дивиться.
«У мене виникла вища довіра до професійних якостей жінок, – каже їй весело ведучий Єгор Соболєв у темному костюмчику із бокалом червоного вина у руці. – Бо «намівці» не відповідають нашим чоловічим стереотипам про жінок. Вони не істеричні, не залежать від настрою, не ставлять особисті уподобання вище за професійні. Великі ентузіасти, з якими приємно працювати». Не легше стало Підалькіній від таких слів чоловічих.
«Я все віддала «Телекритиці»! – раптом чує. Валентина Костенко, комерційний директор маріупольського телебачення, сміється, блакитним шарфиком дражнить. «Що, все?» – понуро питає Підалькіна. «Всю любов!» – відповіла директор і далі побігла. І якось легко стало Зіні від розмови тої. Бо раптом побачила на обличчях людей, які приїхали з різних регіонів України світлу радість. І збагнула, що день народження НАМу для багатьох із них – це жадане побачення, бажана зустріч із товаришами по екрану, спілкування, на яке багато хто чекав рік – з часів минулорічного свята. Вирішила Підалькіна, що їй як соратниці Дусі варто приєднатися до тотального свята балачок.
До чоловіка жвавого підійшла, директора МТКР «Чернівці». «Геннадій Сергеєв», – представився той. «Зінаїда Зинов’ївна», – відрекомендувалася Підалькіна.
Геннадій: Сергеєв – це моє прізвище.
Зінаїда (почервонівши): Пробачте.
Геннадій: Це свято нашої асоціації мовників. Я голова правління цієї асоціації.
Зінаїда (ще більш червоніючи): Чому не відповідаєте чорно-білому дрес-кодові?
Геннадій (весело): Думав, що не вийде прийти. Коли з’ясувалося, що можу приїхати, у мене дрес-коду не виявилося.
Зінаїда (обережно): У вас теж є шоколад?
Геннадій (ніби й чекав на це запитання): Шоколадку залишу на пам’ять.
Зінаїда (недовірливо): Зіпсується.
Геннадій (не здаючи позицій): Нічого. Це буде моя колекція.
А тут і Сергій Лебідь, програмний редактор МТРК «Чернівці», Підалькіну до себе гукнув. «Дуже хочеться випити, – каже. – Одна справа, коли спілкуєшся з людиною напряму в очі за рюмкою горілки, інше – по телефону. Слав’янський менталітет, що зробиш». Уже мало людей на вечірці залишилося. Офіціанти швиденько зі столів прибирають. «Кінець роботи», – кажуть. А директор КП Південної міської студії TV «МіГ» Лариса Шегеда з Ростиком Варвовим із рекламно-продюсерської агенції «Капітал-Медіа» танцюють. І замилувалися оточуючі. І собі стали підстрибувати трохи. І було щастя.
Ольга Ваганова, менеджер із суспільних зв'язків "Медіа-Бізнесу" з'явилася на свято раніше за всіх.
Ведучий "5 каналу" Єгор Соболєв - Інні Кузнєцовій, директору з розвитку "Главрєда": "Я вас, жінок, обожнюю всім своїм великим серцем"
Вікторія Марченко (USAID), Наталя Лигачова (ТК), Енн Офсен (медіаексперт США) вгледіли щось приємне.
Катерина Мясникова, виконавчий директор Незалежної Асоціації Телерадіомовників і Тетяна Лебедєва. Церемонія нагородження шоколадками.
Тетяна Лебедєва всіх годувала тортиком.
Володимиру Манжосову дала...
І Юрію Плаксюку теж дала.
Всі задоволені.
(фото Сергія Старостенко)
