Люблю про війну…
Є така народна прикмета: якщо в розпал весни десь когось починають пригощати гречаною або перловою кашею з м''ясом, звареною в величезному казані, а до каші даються 20 «наркомівських» грамів горілки - то значить, згадують війну.
28 квітня біля входу в кінотеатр «Правда», що є складовою частиною кіностудії Film.Ua і розташований на мальовничій вулиці, побудованій просто під дахом студії, давали гречку з казана. Її можна було або запити кавою, або використати як закуску до алкоголю. Останній попитом майже не користувався, аж поки актор Олексій Лонгін не взяв справу в свої руки і не запросив усіх присутніх до колективного тосту. Пили за фільм «Паршиві вівці» ‑ після каші відбувся обіцяний допрем`єрний показ. Прем`єра очікується на ICTV 10 травня і приурочена, як і всі прем''єри цього травня, до 65-річчя перемоги комунізму над фашизмом у війні 1941 ‑ 1945 років.
«Паршиві вівці» ‑ не перший військово-пригодницький фільм, зроблений на Film.Ua. Минулого року так само «під дату» вийшли «Полювання на Вервольфа» і «Третього не дано». Судячи з усього, виробники відновлюють традиції старого доброго екшену про «наших» і «німців». Історики, які дивляться телевізор, таким підходом не задоволені. Глядачам же досі подобається, коли наші вбивають німців.
Цього разу «наших» семеро. Вони втекли з радянського табору і дали бій німецьким диверсантам. Автор сценарію Ігор Швецов цією історією вшанував пам''ять свого діда: один із «наших» носить його прізвище - Умаров. Режисер Сергій Чекалов обіцяє багато релігійних моментів і в кулуарах запевняв журналістів: «Саме така історія і могла статися на війні». Продюсер Сергій Антонов подякував усім, хто працював саме над цією стрічкою. Всі у спілкуванні з пресою були одностайними: ніхто із запрошених, крім режисера та продюсера, стрічки ще не бачив, тому говорили взагалі. Але каша придалася: фільм тривалістю 200 хвилин (більше трьох годин) показували з двома перервами.
Власне, як усе відбувалося, видно на фото:
Едуард Білик, для «Дусі»
Фото Сергія Ковальова