Борис Шефір про курочок, любов до російської культури і гумор «Кварталу 95»
Зараз Борис Шефір перебуває за кордоном — як він розповідає в інтерв’ю, йому 64 роки, у нього двоє неповнолітніх дітей і він не військовозобов'язаний. Повертатися він не планує, принаймні до закінчення війни, але в нього в Україні «залишились домашні справи, які не стосуються "Кварталу". Я планую це продовжити, але воно все зараз не працює», — каже Шефір.
Наприкінці 2023 року він вийшов з ТОВ «Квартал 95», а його частка перейшла братові Сергію Шефіру. І хоча він лишається керівником компанії ТОВ «Студія Квартал-95», але переконує, що відійшов від справ. Каже: «Мені не дуже подобається, що вони роблять зараз. Гумор став трохи не мій». Хтозна, що саме він має на увазі, адже гумор наче не сильно й змінився. Пригадується новорічний випуск, де жартували про переселенку «сіСькадовська», чи нещодавній скандал з музичним номером «Кварталу»: у ньому акторка Ірина Гатун співала про жінку, яка повернулася з-за кордону, а її чоловік не міг стриматися, тому вони займалися сексом у публічних місцях. Приблизно таким був гумор «Кварталу 95» і до повномасштабного вторгнення.
Виявляється, що Борис Шефір має ферму в Україні та якийсь маленький бізнес для підтримки гаманця. «Я купив землю, там у мене курочки для того, щоб діти їли здорову їжу», — каже Шефір.
Про відносини з президентом каже, що зараз вони не спілкуються: «Я старший товариш щодо нього. Грубо кажучи, я брав участь у його становленні. Але зараз він слухає інших людей і робить трохи не те, що мені подобається. Таке він рішення прийняв».
Журналістка Валерія Хомич уточнює, чи це стосується кварталівських справ, чи інших сфер життя Зеленського. І Шефір згадує про Пушкіна, точніше про пам’ятники російському поету.
«Ну от, ви бачите, я розмовляю російською (в оригіналі розмова записана російською. — Ред.). Я люблю російську мову, російську культуру... Я не можу дивитися, як руйнують пам’ятники Пушкіну в країні. Для мене це дурість. Якби я був поруч (із Зеленським. — Ред.), я сказав би: давай це діло згортати і давай дружити. Але там зовсім інші установки.
Я знаю українську мову, прекрасно нею спілкуюся. Але моя рідна мова — російська, не за національною ознакою. Просто мене вчили російською мовою все життя. Батьки говорили. Тому цю мову кидати не збираюся. А те, що зараз твориться з російською, я вважаю неправильним». Шефір додає: «Ну, слухайте, ми вулиці іменем Бетховена називаємо, а в нас була війна з Німеччиною. У нас війна з Путіним, а не з Росією. Те, що там народ збожеволів, то це таке діло».
Може здатися, що його погляди незмінні, навіть після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Але це не так. От, наприклад, в інтерв'ю «Радіо Свобода» він каже про президента Росії: «Путін — не вічний, він здохне — і прийдуть нормальні люди. І з ними завжди можна…». Але в інтерв'ю «Детектору медіа», яке пан Борис дав у 2019 році, він теж говорив про Путіна, однак трішки інші речі: «Ви думаєте, Путін — маніяк, який любить постріляти в живих людей? Він що, псих? Він розумна людина». Кардинальна зміна поглядів.
Також він каже, що всі перекручують історію, як хочуть, в Україні теж. І що він прекрасно ставиться до української культури, мови, але взагалі відкидати російську культуру — неправильно, «культура не ділиться на національності», і було б прекрасно, якби Україна і Росія знову дружили. І Білорусь. «Я сподіваюся, що в нас з Росією будуть прекрасні відносини, як тільки вони підлікуються від свого божевілля», — каже пан Борис.
Тема дружби різних народів, вочевидь, дуже чіпляє Шефіра. Бо далі в інтерв'ю виявляється, що Україна має дружити не з «Євросоюзом», а з Росією.
А потім узагалі нас очікує неймовірне відкриття від Шефіра: був Радянський Союз, де жило 15 республік, а «вони в нас все це взяли і організували Євросоюз». Шефір жалкує, що прекрасний винахід (Радянський Союз) привласнили собі європейці, а ми від нього відмовилися.
Чому ж він зараз у Німеччині, країні Євросоюзу, пояснює так: виїхав суто випадково, влаштувався, де міг. Далі він ще додає, що «треба і з Євросоюзом дружити. З усіма». Каже, що сьогоднішня Росія йому не подобається (мабуть, вірить у Росію майбутнього, як російські опозиціонери), але «культура російська, письменники, композитори» — подобаються.
Далі уривок про знання української літератури Борисом Шефіром:
— А українські [письменники вам подобаються]? — уточнює журналістка.
— А що ви одні і ті ж самі питання ставите? Хочете, щоб я сказав, що українські не подобаються? Я, звісно, не в захваті від Шевченка, але в мене достатньо улюблених поетів, крім Шевченка.
— Наприклад?
— Хто в нас «Енеїду» написав? Обожнюю її і читаю часто, — каже Шефір.
— Котляревський.
— Котляревський? Обожнюю. А оця сьогоднішня поетеса шикарна… Устенко. Так?
— Може, Костенко?
— Ой, все. Мені треба бігти.
Поки Шефір збирався бігти, журналістка ще встигла поставити йому кілька запитань. Про закінчення війни пан Борис каже, що переможця не буде: «Доведеться нам поступитися, прийдеться їм від чогось відмовитися». І додає про те, як важко йому в Німеччині (й знову каже про домовленості): «Думаю, доведеться про щось домовлятися. І хотілося б якось пошвидше. Гнітючий настрій. Ми всі тут зараз у песимізмі живемо. Нам не подобається тут. Ми не знаємо мови. Німецьку неможливо вивчити».
Після інтерв’ю Бориса Шефіра «Детектору медіа» у 2019 році, де він також наговорив багато цікавого, адміністрації президента Володимира Зеленського довелося навіть публічно відхреститися від його заяв.
Нове ж інтерв’ю теж вийшло неймовірне. А загалом хочеться сказати, що час іде, а в цьому буремному світі залишаються незмінні речі. Так би мовити, стовпи стабільності. І сюди якраз можна віднести заяви Бориса Шефіра.
Фото: фейсбук Бориса Шефіра, «Детектор медіа», скриншот з відео ТСН
