Справжні журналісти танцюють степ і співають реп
Відсвяткувавши з
колегами в «Телекритиці» День журналіста, увесь наступний день я присвятила
роздумам про справжнє призначення сучасного медійника, намагалася визначити
основні якості та здібності, якими повинна володіти людина нашої професії.
Остаточно заплутавшись, вирішила звернутись до класики, придбала квитки у Київську оперету і пішла на виставу про
газетяра на ім'я Арістід
Стенвуд. Мені до нестями закортіло відчути романтику журналістики, якої часом так
не вистачає, поринути у калейдоскоп танців, співів, пригод... «Бал у Савойї» подарував мені таку
нагоду.
Перш ніж зайняти
своє місце у залі та насолодитись оперетою, я завітала за лаштунки. Адже мені
необхідно було зустрітись з Арістидом, тобто з заслуженим артистом Сергієм Авдєєвим, що виконує роль
майстра брехні, звабника жіночих сердець та відомого журналіста в «Балі у
Савойї». «Для мене ця роль є дуже
незвичною, тому що зазвичай я граю героїв-коханців. А тут мені потрібно
показати особливий характер. Врешті, я ніколи стільки не танцював та не співав,
як у цій опереті. Чесно кажучи, у «Балі у Савойї» образ журналіста не розкритий
повністю, це формальність. Насправді я граю чоловіка, який з першого погляду
закохався у прекрасну жінку», - розказав мені Сергій.
Уявивши Авдєєва у ролі героя-коханця, я передбачила його популярність серед преси. Тому запитала, якими якостями на думку актора має володіти сучасний медійник. У відповідь почула: «Журналіст повинен, перш за все, бути правдивим, коректним та професіоналом у своїй справі. Я декілька разів зіштовхувався з тим, що журналісти перекручували мої висловлювання, робили з мене поганця - було дуже неприємно».
Сергій запитав, чи дивилася я раніше «Бал у Савойї». Дізнавшись, що ні, пообіцяв багато приємних емоцій і вражень на півроку. Також актор натякнув, що оперета трохи модернізована, інтерпретована на сучасний лад. Не даремно «Бал у Савойї» називають останньою оперетою 20 століття, на зміну якій прийшли бродвейські мюзикли. Побачивши моє здивоване обличчя, Авдєєв пояснив: «Все залежить від режисера. Якщо він захоче внести зміни в оперету, вигадану в 18 столітті, то він це зробить. Розпочинаючи з музики, сучасного аранжування, закінчуючи костюмами та декораціями. Проте є люди, які хочуть бачити лише класичну оперету. Молодь, навпаки, більше любить інновації, старі сценарії на новий лад. Потрібно шукати золоту середину».
Відверто кажучи, перед початком вистави я була налаштована не дуже позитивно, адже слова «модернізація» та «оперета» в одному реченні прозвучали для мене дивакувато і вороже. Проте додивившись «Бал у Савойї» до кінця, я не змогла приховати задоволення та посмішки на обличчі. Перш за все, приємно здивувало вдале поєднання співу, діалогів та запального танцю. Актори рухались так енергійно, що складалося враження, наче вони живуть у ритмі фокстроту і степу. Костюми героїв і дамські туалети, що змінювались кожні десять хвилин, у контексті сюжету виглядали дуже гармонійно. Художник з костюмів Ірина Давиденко приготувала неймовірний сюрприз для глядачів на початку другої дії - зодіакальний бал-маскарад.
Остаточно з пантелику мене збила реп-вставка посеред оперного виконання пісні! Я очікувала чого завгодно, але уявити заслужених та народних артистів України, які раптово почнуть рухатись у такт хіп-хопу і читати реп, не могла.
Вибух позитиву, феєрверк танців, салют співів накрили мене з головою на фінальному акорді вистави, я стоячи аплодувала акторам. Очевидно, що «Бал у Савойї» мені сподобався, але це лише моя суб'єктивна думка. Єдине, що залишається вам - піти в оперету та на власні очі переконатись, що свято трапляється й у робочі будні. Варто лише впустити його у своє серце, тоді й журналіст, й шахтар, й президент стануть казковими героями.
Цілую. Ваша Муся
Фото з офіційного сайту Київської оперети