Не наливайте кіношникам передчасно! Репортаж із відкриття Одеського кінофестивалю
Нагадаю, що ОМКФ нині проводять у Києві в Будинку кіно та кінотеатрі «Оскар». Це, ясна річ, викликало в публіки водночас розуміння (в Одесі усе ж такі масштабні заходи зараз недоречні), але й голосіння. Вайб, мовляв, не той. Ну, не той, так. Як на мене, саме Одеський кінофестиваль завжди був найбільш атмосферним в Україні, але нічого не поробиш.
До речі, хто переживав за технічний стан Будинку кіно, — доповідаю. Кондиціонери в залах працюють, не переживайте.
Але про це, можливо, згодом, бо зараз — про відкриття. Відбувалося воно в конгресно-виставковому центрі «Парковий», і це місце, їй-богу, якесь прокляте. Щоразу, коли тут відбуваються різні церемонії, ваша авторка бачить наступну картину. У залі починається дійство, але добра половина гостей на неї хотіла плювати.
Бо в холі постійно починають наливати одразу після червоної доріжки і частина кіношників застряють саме на цьому процесі, виходять на терасу і ведуть свої суперважливі світські розмови.
З іншого боку, їх можна зрозуміти. Ми не раз писали, що кіношні церемонії відкриття / закриття / нагородження зазвичай у нас страшенно занудні та офіціозні. Живістю та гумором завжди вирізнялися хіба Docudays.Ua, за що їм йде віртуальна нагорода від Антоніни. Решту витримати зазвичай складно.
І це нам усім ще пощастило, що торік організатори «Молодості» мали бога в серці та подарували нам чудові миті скандалів, запросивши на сцену вже зараз колишню голову Держкіно Марину Кудерчук. Церемонія теж була дуже зажуреною, але публіці бодай дали шанс взяти все на себе і влаштувати колотнечу власними силами.
Тут же нікому такого шансу не дали. Кудерчук таки прийшла, але тихенько сиділа собі в залі.
Як і її колишня заступниця, а тепер уже т.в.о. голови Держкіно Юлія Шевчук. Вона ж швиденько вшилася одразу після церемонії.
Ваша Антоніна, як завжди, ходила по людях і збирала різні думки. Так ось, переважна більшість моїх співрозмовників вважає, що пані Юлія цілком може «застрягнути» на цій посаді ще надовго, бо непримітна, нескандальна і не тригерить спільноту так, як її попередниця. Хоча і якихось ефективних дій від неї теж не чекають та називають керованою фігурою.
Але є і цікавіші прогнози про можливих кандидатів, із якими вже начебто почали вести бесіди. Антоніна розповість вам про ці чутки згодом, але один варіант — жахливий, інший — прийнятний і цілком компромісний. Та, ясна річ, обидва теж будуть керованими — це всі розуміють. Питання лише, буде за людину соромно чи ні.
Але повернімося до церемонії. Вільні місця можете порахувати самі.
Під кінець їх було ще більше. Повторюся, це не тому що запросили мало гостей, а тому що велика частина з них навіть не заходила. Хто заходив — бідкалися мені, що так не можна. А один мій співрозмовник і взагалі спересердя сказав, що не такий уже й неправий був Олександр Роднянський, коли написав, що в Україні немає кіноіндустрії. Бо церемонія відкриття такої важливої події має бути трохи цікавішою. Ну а якщо ні, то нікому до кінця події не наливати, зганяти в залу та не випускати.
Ведучими були Даша Трегубова і Тімур Мірошниченко.
Зачитували вони переважно анонси програми, розповідали про локації, дякували спонсорам і давали іншу довідкову інформацію. На екрані показували уривки з фільмів, які можна буде подивитися впродовж фестивалю.
Була і традиційна хвилина мовчання та відео, присвячене військовим-кінематографістам, які загинули на війні.
Виступали президентка ОМКФ Вікторія Тігіпко та директорка Анна Мачух.
Почесного Дюка отримав британський режисер та сценарист Майк Фіггіс. Ось він якраз і трохи оживив публіку своєю промовою, в якій серед іншого повідомив, що не боявся їхати до України. Бо в Лондоні, на його думку, їздити на велосипеді значно небезпечніше.
Повторюся, занудність та офіціоз — проблема майже всіх кіношних подій. Чи то панове цікавий сценарій писати не хочуть, чи не готові давати інші завдання ведучим, чи то не прийнято. Вже і не знаю. Але хочеться чогось живішого, з гумором, імпровізацією, сенсами. Щоб ведучі та гості зі сцени щось сміливе, цікаве, що потім би розійшлося по новинних стрічках. Хотіла тут згадати «Золоті глобуси», але на біса вони нам, коли такі штуки вже відбуваються в нас же — тільки на музичних подіях.
Якщо згадати, то раніше таке вже було. Коли, приміром, ті ж церемонії закриття / відкриття вела Маша Єфросиніна. Публіка досі пам'ятає, який перформанс вона влаштувала, намагаючись креативно оголосити спонсорів: лягала на сцену і просила це зробити рандомних людей із зали. Ось тут на відео є цей момент.
Та й таке. Нумо до хорошого. Червоної доріжки на фестивалі не було. Принаймні організатори кажуть, що так цей процес не позиціонують. Був банер, невеликий чорний хідник і гості на ньому. Ну бо не пофоткатися, вибачте, буде вже геть дивно. Гості були відносно скромно вдягнуті, у дрескоді мали бути елементи етно.
Нагороду від Антоніни за найкращий лук отримує Андрій Ісаєнко.
За перформанс — Монро, яка повторила своє знамените лежання на хіднику кількарічної давнини.
Ось вам і невеличкий фоторепортаж. Коротко лиш напишу, що торік ми писали про трансформації, які відбулися на червоному хіднику ОМКФ за роки його існування. Пам'ятаєте, як із гостей реготали всі на світі за їхні неймовірні образи, які ані в дрескод не вписувалися, ані у здоровий глузд?
Проте організаторкам поволі вдалося якось це змінити і вже ніхто багато років не регоче. А ще до нас нині прийшли страшні часи, в яких лукізм вважається процесом некрасивим, бо насміхатися з людей через одяг уже не можна. Проте з іншого боку, недотримання дрескоду — це неповага до події та її господарів. Тим паче, якщо йдеться про хідники, які є дуже іміджевою та важливою історією.
Що ж, ось вам найцікавіші образи від Антоніни.
Що ще вам розповісти. Познайомилася із кастингдиректоркою фільму «Буча» Ориною Петровою. Ставлення в нашої редакції до цього фільму, м'яко кажучи, неоднозначне. Проте Орина виявилася дуже милою, привітною та здатною захищати свою роботу без істерики, на відміну від продюсера цього шедевру.
Страшенно цікаво, скільки він збере у прокаті. Ставки роблять дуже різні: від «мало хто піде, бо не захочуть дивитися трагічне про війну» до «підуть аж бігом, бо через скандал усім цікаво, що там вийшло». А найбільші мізантропи твердять, що цільова аудиторія цієї стрічки не захоче платити гроші за квиток і буде чекати піратки.
Антоніна ж укотре наголошує: дивитися піратку — це фу.
Також вдалося поспілкуватися з людьми, які пообіцяли згодом розповісти про наших кіношників, що й далі співпрацюють із росіянами. Так-так, це досі існує. І навіть не те щоб це була якась страшна таємниця.
Ну а ще мала смолток із колегами, які знімали різні гімношоу типу «Битви екстрасенсів». Теж обіцяють розповісти шок-сенсації. Ми якось писали про ютуб-канал, на якому колишні працівники знімальних груп розповідають, як вони кажуть, усю правду про створення проєкту. Подейкують, частина цих екстрасенсів задумали страшну помсту, бо нікому не дозволять наламувати їм бізнес.
А також мені підказали, як можна буде вирахувати переможницю «Холостяка». Треба шукати милу, приємну, але нічим особливим не примітну дівчину. Кажуть, це щоб цільова аудиторія шоу могла себе з нею асоціювати. Навіть не знаю, давайте дочекаємося і будемо перевіряти.
Наостанок напишу, що організатори різних подій, які раніше мусили відзначатися гламуром, нині мусять якось ходити між крапельками. Точніше, між дотриманням формату і громадською думкою, бо чимало українців (але все ж не всі), вважають, що гламур та пафос нині недоречний. Звідси і скромна червона доріжка та доволі скромна вечірка після церемонії.
Точніше це можна було назвати процесом допивання недопитого під час неї. Гості трішки постояли на терасі, а потім оголосили повітряну тривогу і це свято кіно закінчилося.
Дистрибутор Дмитро Майстренко явно щось обіцяє режисерові Тарасові Дроню. Його фільм «Дім за склом» — у програмі фестивалю
Гендиректор «Молодості» Андрій Халпахчі
Тарас Дронь і акторка Ірина Веренич-Островська, яка й зіграла головну роль у його новій стрічці
Продюсер та режисер Олекса Гладушевський та режисер Євгеній Слупчук
Директорка фестивалю Анна Мачух розважає гостей
А піардиректорка Тетяна Власова, як завжди, в телефоні.
Який не заважає їй теж розважати гостей
Ну а кінокритик Олександр Гусєв, як завжди, в центрі жіночої уваги
Ну а продюсери Ольга Гібелінда та Лук'ян Галкін явно говорять про щось серйозне. Приміром, про український варіант «Золотої малини». А що, така ідея вже давно літає у повітрі і хто зна – може, нарешті, вже втілиться
Фото: Максим Поліщук, пресслужба ОМКФ
