Як медіа допомагають Михайлу Поплавському відмивати репутацію після звинувачень у сексуальному насильстві
Українська версія MeToo в розпалі. Учасники та учасниці акцій стверджують, що це лише початок і своєї черги чекають безліч людей, які роками дозволяли собі робити щось не те.
І, судячи з обговорень, приготуватися варто Михайлу Поплавському. Цей пан славиться своєю, так би мовити, розкутою поведінкою, яка є незмінною частиною іміджу. Він педалює тему свого сексу зі студентками, викладачками і не бачить у цьому нічого кепського. Навколо цього роками виникало безліч скандалів, які незмінно затухали і ніяк не впливали на репутацію персонажа.
Але ось днями колишня студентка Владислава Коренная вчергове звинуватила Михайла Поплавського в сексуальному насильстві:
«Розкладають переді мною кілька телефонів і починають дзвонити підлеглим, вимикаючи мікрофон і розповідаючи мені, кого він, коли і як. І що всі жінки, які займають посади, просто "трахалися" з ним.
Hennessy я розбавляю колою, слухаю, що “на таких як я лише алкоголь переводити”, заварюють чай і кажуть пити на брудершафт.
Коли я відхиляюсь, аби мене не поцілували, — ступор, почервоніння і мене знову криють матом».
Після цього допису розмови про Поплавського знову актуалізувалися. Мовляв, треба щось із цим робити.
А що ж медіа? Якщо ви загуглите Поплавського та зайдете в розділ новин, то не побачите жодного скандалу. Натомість радісні повідомлення з анонсом його спільного проєкту з Павлом Зібровим. Це концерт, присвячений премії, яку робить Юний Орел.
Тексти на всіх сайтах написані майже однаково, і звісно, жодних згадок про скандал чи загалом репутацію співочого ректора там немає. Тексти вийшли на NV, Korrespondent.net, «РБК-Україна», «Діловій столиці», УНН, «Українських новинах», Gazeta.Ua, сайтах 5-го і 24 каналів, «Гордон».
На майже всіх цих майданчиках ще недавно були тексти про звинувачення студентки на адресу Поплавського. І ось, не минуло й тижня, як нашого героя вже вихваляють за неймовірний патріотизм. А його проєкт представляють як потужний зразок впливу на культуру та позиціювання України у світі. Наприклад:
«“Українська пісня року” — це мегапроєкт, який понад 20-ть років пропагує українську пісню як в країні, так і на світовому рівні, формує українську ідентичність та об'єднує навколо цінностей єднання, любові до рідної мови та культури».
Тут усе в найкращих традиціях пафосних пресрелізів, про які ми писали зовсім недавно.
І ще кілька цитат, щоб ви прониклися:
«Михайло Поплавський втілив свою, здавалось би, нереальну ідею — показати українську пісню всьому світу».
«Створювати українське було не модно, не вигідно, що спричинило катастрофічну ситуацію. Михайло Поплавський разом з однодумцями порушили цю проблему публічно, викликавши суспільний резонанс».
«Церемонії нагородження Національної музичної премії “Українська пісня року” (2019−2022 рр.) вражали глядачів масштабністю та оригінальністю, енергетикою гордості й любові до свого народу, рідного краю, культури і традицій».
Ну, ви зрозуміли. Але є і хороші новини. Усе ж ці кринжеві панегірики вийшли не на всіх великих майданчиках. Тому ми можемо радісно припустити, що піарники Поплавського отримали відмову це все публікувати від багатьох колег.
Також на низці ресурсів можна знайти «новину» про те, що Михайло Поплавський увійшов до двадцятки топінфлюенсерів України від Forbes. Слово «новина» в лапках, бо журнал випустили за царя Гороха — ще на початку січня. Але не завадить повторити інформацію, коли хочеш засунути неприємні заголовки про себе у більш глухі закутки гуглу.
Фото: інстаграм Михайла Поплавського
