Роман Бочкала: сопровождение военными журналистов я видел только в странах с диктаторскими режимами
Несколько часов назад Пресс-центр АТО сообщил, что выезды украинских журналистов на Донбассе отныне будут происходить в сопровождении военных. Мотивируют такое решение тем, что в последнее время якобы активизировались диверсионные группы, которые охотятся на представителей наших СМИ. Мы с кузиной спросили у медийщиков, что они думают по поводу такой трогательной заботы.
Татьяна Котюжинская, главный юрисконсульт НСЖУ
"Якщо журналісти погодяться на такий супровід. Бо, відповідно до статті 15 Закону України "Про державну підтримку змі та соціальний захист журналістів", обмеження доступу журналістів навіть в місця воєнних дій не дозволяється. Більшість українських військових кореспондентів нарікають на порушення військовими цієї норми, замість убезпечення життя журналістів просто обмежують доступ до інформації, яка може свідчити про порушення військового керівництва", - прокомментировала Котюжинская заявление Пресс-центра АТО.
Оксана Романюк, исполнительный директор Института массовой информации (ИМИ)
"Дивно тільки, що за останній місяць НАВПАКИ зафіксовано падіння нападів на ЗМІ, і жодного нового заручника-журналіста не брали уже досить довгий період часу, майже два місяці. Ця заява - це звичайна маніпуляція з метою, очевидно, обмежити доступ до інформації. Причому в порушення діючого українського законодавства, міжнародних норм, та прав людини. Підтримую Тетяну Котюжинську.
Замість того, щоб залучати закордонні потужні ЗМІ як зовнішній ресурс, до якого більше довіри, і про це вже говорилося п’ятсот разів. Замість того, щоб запроваджувати в життя суспільне мовлення, наші "аналітики" розбивають собі лоба об трубу. Після сьогоднішньої протизаконної ініціативи обмежити доступ журналістів до зони АТО, прикриваючись якимись міфічними причинами про "безпеку" (а чому саме зараз??), у групах закордонних журналістів уже почали називати українську владу хунтою, яка хоче запровадити контроль над доступом до інформації. З чим вас і вітаю, інформаційно-аналітичні генії українського уряду, захисники державних інтересів. Ви досягли того, чого не змогла добитися Росія. Це прорив" - прокомментировала Романюк в своем фейсбуке.
Роман Бочкала, журналист телеканала «Интер»
Я не бачу причин, аби вживати таких заходів. Потрібні аргументи. Наприклад, якби останнім часом якийсь журналіст з українського боку загинув, отримав серйозне поранення чи потрапив у полон – це було б обґрунтовано. Останім часом таких випадків не було. До того ж, що далі, то професійніше працюють журналісти: були відповідні тренінги, з’явився певний досвід. Іноді в окремих питаннях журналісти в зоні АТО поводяться правильніше, ніж військові. Крім того, я не уявляю, як це має відбуватись фізично – де взяти стільки прес-офіцерів, військових, щоб приставити до кожного працівника медіа?
Щодо супроводу військових – можу навести приклад з власного досвіду. Я бачив таке лише у країнах з диктаторськими режимами. Сирія, Ліберія, той же Єгипет. І функція військових у цьому випадку – слідкувати, що робить журналіст, що він знімає, з ким спілкується. Якщо говорити про міжнародні місії, наприклад, під егідою ООН чи НАТО – немає такого правила. Видається акредитація, і журналіст працює на свій розсуд, усвідомлюючи всі ризики. Як інакше працювати фотокорам і стрінґерам? Супровід військових унеможливлює ексклюзивні варіанти роботи в зоні конфлікту. Це справді має ознаки обмеження. Я бачив, що військове керівництво – наприклад, командування секторів – забороняє знімати вогонь наших військових, тому що формально у нас перемир’я. Наші стріляють лише у відповідь, але знімати все одно не можна. І це дзвіночок. Ми з колегами стали друзями з багатьма військовими на місцях, і вони багато розповідають про те, що є насправді - наприклад, про проблеми з забезпеченням. І керівництву це не подобається.
Потрібне не обмеження, а певне структурування процесу роботи – у нас же навіть немає акредитаційних посвідчень. Жодного папірця, що підтверджує акредитацію. Я звернув би увагу саме на це.
Андрей Цаплиенко, журналист телеканала «1+1»
Я об этом решении не слышал. Но, честно говоря, не понимаю, как может выглядеть в реальности подобная инициатива. Дело в том, что когда мы снимаем репортажи о наших военнослужащих, мы и так находимся в сопровождении военных. Обычно с нами присутствуют люди, которые могут подсказать, какие кадры не должны входить в репортаж – например, из-за характерных деталей местности, по которым можно «вычислить» расположение украинских войск. По крайней мере, в моей практике так всегда было– и я сам, первым, подойду и спрошу, можно ли показывать те или иные кадры. Если мы позиционируем себя как военные корреспонденты, то военная цензура и должна присутствовать – но она должна ограничиваться данными, которые противник может использовать против нашей армии. Я не думаю также, что такого рода сопровождение каким-то образом могут повлиять на формирование мнения журналиста о событиях. Если кто-либо из военных попытается каким-либо образом ограничить получение общественно-важной информации, то это сыграет, я думаю, скорее негативную роль. Хочу добавить, что за время своей работы в зоне АТО я ни разу не сталкивался с фактами препятствования журналисткой деятельности.
В целом, пока это заявление, из которого непонятно, как будет функционировать сопровождение, и надо подождать разъяснений. Хотя мне кажется, что технически сопровождение военных организовать сложно – например, во время съемок гражданских лиц, живущих в зоне АТО.
Инна Золотухина, главный редактор журнала «Вести. Репортер»
Последний месяц я не работала в зоне АТО, поэтому мне сложно сейчас оценить ситуацию там. Но, конечно, журналист на войне, привязанный к военным, это плохо в любом случае – потому что люди, с которыми ему приходится говорить на месте, и бойцы, и местные жители меньше открываются, скажем так, и журналисту сложнее оценить ситуацию. Так что, с одной стороны, это утяжеляет работу журналиста, но, конечно, сопровождение военных упрощает защиту журналистов. Хотя есть и здесь нюанс: журналисты, сопровождаемые военными, могут при определенной ситуации стать мишенью – на войне журналистам не зря запрещается носить камуфляж, передвигаться в военных бронетранспортерах и других машинах, поскольку тем самым они тоже становятся целью. Так что сейчас сложно высказаться однозначно «за» или «против» такой инициативы.
Виталий Сизов, корреспондент издания «Новости Донбасса»
"Я, конечно, рад что в штабе АТО обеспокоились безопасностью журналистов, но мне кажется, что это напоминает элементы цензуры. А если кто-то не захочет ждать, пока ему дадут сопровождение? То есть самим журналистам - опасно, а передвигаться в колонне с военными в зонах обстрела – безопаснее", - сообщил журналист в своем фейсбуке.
Муся и Дуся
фото: facebook.com
