«Срали-мазали-ліпили» як універсальний метод виробництва телемила. У Британії теж
Ми з вами здогадувались, що не може бути, щоб це було українське ноухау — ліпити дешеві серіали з такою собі якістю. Але платформи нам уперто підсовували як не «Гру престолів», так «Шерлока» з «Гострими картузами». І ми порівнювали червоне з квадратним. Тобто телемило (навіть якщо в ньому всього чотири серії, розмір не має значення — сенс у якості й вартості) і HETV-drama (термін, яким позначаються серіали з великими бюджетами й кіношними підходами до виробництва).
І нарешті я знайшла віддушину. Британський серіал, який має покращити нам самооцінку. До рівня «Сліпої» йому, звісно, далеко, але хто ж замахнеться на еталон?
«EastEnders» — це за київськими мірками щось типу «Борщагівці» або «Троєщинці». Тобто мешканці стереотипного не центрового району столиці. В цьому випадку очевидно, що Лондона.
У 2025 році в «EastEnders» ювілей. Сорок років в ефірі. Історії родин, які живуть по сусідству. Зрозуміло, що з такими вихідними даними розповідати можна просто все, що завгодно. І персонажів міняти, і теми. Головне за межі району не виходити, бо декорації побудовані. Такий собі окремий всесвіт Marvel, тільки навпаки.
Серіал назбирав купу нагород. Але головне — яких. Це все були номінації на окремо створених преміях серед телемила. Так і зветься: All About Soap Awards, British Soap Awards і навіть якщо BAFTA, то категорія телемила.
Дивитися сорок сезонів я, звісно, не стала, зате натрапила на дуже надихаючу добірку від глядачів, які збирають технічні і сценарні ляпи з «EastEnders».
Є в телевізійників і кіношників такий мем «на монтажі підправим». Це коли на знімальному майданчику щось недоробили, недозняли, брак по звуку чи ще щось і сподіваються, що режисер монтажу потім зробить диво. Дива (на диво) чомусь зазвичай не стається. Але опція щось змінити на монтажі все-таки є. Буває, що навіть сценарій змінюють уже після того, як все зняли. Тоді для логічних зв’язок історії персонажам дописують фрази, яких вони не говорили.
І якщо за нормальних умов актори приходять у студію і записують свої фрази, намагаючись ще при цьому попасти в ліпсінк (артикуляцію героя в кадрі), то у випадку мила ніхто оцими всіма забаганками для багатих не переймається. Актору просто дзвонять і просять записати на телефон потрібну фразу.
І тоді ця фраза гарантовано відрізнятиметься за гучністю або тональністю, за динамікою мови персонажа, і вже точно не потрапить у ліпсінк.
«EastEnders» так багато ловили саме на таких ляпах, що можна окремий сезон випускати. Але вибірка, яку днями зробив таблоїд The Sun, зібрала тільки ті моменти, коли вставні фрази і технічно відрізняються, і взагалі там не потрібні для розвитку сюжету. Тобто дописали, щоб було. Точніше, щоб було гірше, враховуючи, як технічно це зроблено.
Наприклад, у першому відео нарізки жіночка з повним ротом, іще й затуливши його, раптом кричить «What have you done» дурним голосом, який навіть, можливо, й не належить акторці, що в кадрі.
Або сніданок у родині, де під час сервірування люди обговорюють щось нагальне, і раптом, як стиць-здрастуйте, героїня каже: «Сніданок — це дуже важливо».
Інколи складається враження, що режисер монтажу ці дописані фрази рандомно розставив по серії.
Все це ознаки дешевого продукту. Хоча, звісно, важко порівнювати вартість виробництва українського телепродукту і британського. Тому будемо порівнювати їхнє з їхнім. Цифри «EastEnders» з 90-х років минулого століття у нас є завдяки книзі «Як вивчати телебачення». У 1995 році «EastEnders» коштували BBC в середньому 40 тисяч фунтів стерлінгів за епізод. У 2011-му — вже 200 тисяч. При цьому серіал є найдешевшим на ВВС. Хоча показники «дорого — дешево» у Британії рахуються не в абсолютних цифрах, а в пенсах на одного глядача.
Десь у ті ж 2010-ті роки виробництво однієї серії в Україні коштувало в середньому 30 тисяч доларів. Далі ці цифри падали. Скільки зараз — то вже окрема тема.
Фото: кадри з серіалу «EastEnders»
