Нові випуски «Дизель-шоу» знову полощуть у мережі Х. Але «не все так однозначно»
Не зайвим буде нагадати, що настільки упереджено, як Антоніна, мало хто дивиться гумористичні телешоу. І так, не переживайте, ми знайшли, до чого доколупатися. Але для цього нам довелося подивитись аж два випуски поспіль.
І ви не повірите. Ми зараз захищатимем «Дизель-шоу».
В Х за старою звичкою в нових випусках цього проєкту знайшли натхнення для обурення. Будемо чесними, звичка ця не на порожньому місці виникла — артисти перетворили трешак на свою традицію і роками демонстрували приклади рагулізму в «гуморі». Ми теж не раз про це писали, зокрема тут і тут.
Отже, претензії в мешканців однієї з найбільш анонімних соцмереж виникли до номеру «Дизель-шоу» про хабарників з ТЦК.
Ще один пост із довгим тредом одностайних коментарів публікувати не будемо. Бо хоч ми й не гидуємо цитувати обсценну лексику, все ж таки там надто великий концентрат. Єдине, чого в тому концентраті немає, то конкретики — за що саме так усіх обурив цей номер.
Мініатюра — балет «Лебедине озеро». Головний герой — «сірий лебідь»
потрапляє до лап (крил? рук?) «чорних лебедів» з патрульної служби.
Потім з'являються «лебеді в зеленому»,
які добровільно-примусово відправляють головного героя до «білих лебедів» — на ВЛК (військово-лебедину комісію). Там у нього спочатку знаходять якусь хворобу,
після чого голова комісії показує, що в нього ідеальне здоров'я.
Тепер «Лебедине озеро» стає «Лускунчиком», і головний герой перетворюється на Резервунчика. На сцені з'являється керівник ТЦК і вимагає хабаря за те, щоб відпустити Резервунчика.
Все це у формі танцю з доволі дотепною хореографією.
У фіналі головний герой, у якого вимагали хабар, виявляється представником ДБР, який і скручує зловмисників.
Зло покаране. Що не так? Ми щось пропустили момент, коли стало не можна торкатися теми хабарництва. Тим більше, що перед самою мініатюрою найсумніший конферансьє гумористичних проєктів Дмитро Танкович дав докладний дисклеймер.
Звісно, коли градус очікувань від колективу десь на позначці глибокого мінуса, то навіть нуль уже відчувається як щось притомне.
При тому, що «Дизель-шоу» і в цих свіжих випусках є на чому піймати.
Наприклад, у мініатюрі «Види спорту, які варто було би зробити олімпійськими, щоб Україна точно в них перемагала» є ось такий уривок про «українські дороги»:
От тільки «невеличкий нюанс». Дорога на фотографії не українська. Вона російська.
Чим не «какая разніца?»
Або ось таке запрошення на концерти «на честь Дня козацтва».
З тією різницею, що День козацтва, як і День захисників та захисниць України, прив'язаний до релігійного свята Покрови. Яке, у свою чергу, з моменту позбавлення спадщини Московського патріархату (Юліанського календаря) «переїхало» на 1 жовтня. Автори «Дизель-шоу», напевно, цього не помітили й досі тримають у голові 14 жовтня.
Ми вже мовчимо, що подекуди у своїх патетичних промовах, якими розбавлені мініатюри, деякі члени команди вживають слова невідповідно до їхнього значення. Зазвичай такий текст чомусь озвучує Єгор Крутоголов. Як у цьому ролику, наприклад: «“Дизель-шоу” — традиційно, ідентично, патріотично». Навіть не намагаємося зрозуміти, що саме в «Дизель-шоу» «ідентично». Може, звісно, «автентично»? Але хто ж їх розбере. До речі, десь там ще лунало і «незламно». Ну бо не можна без кринжі.
Але не можна не визнати (нагадую — очікування в нас від колективу ну ду-у-уже низькі завдяки їхній «творчій спадщині»): в останніх двох випусках насиченість дурнуватостями значно послабшала. Не зникла. Бо це базова концепція і несуча конструкція, як ми розуміємо. Але проріділа.
Ми, наприклад, не помітили кричущих мізогінних історій, якими завжди була забита програма «дизелів». Був номер з батьківським шкільним чатом, куди класна керівниця замість розкладу уроків випадково скинула своє фото у білизні, завдяки чому нарешті зросла активність татусів у чаті. Ну-у... можна, звісно, поговорити про об'єктивацію, але при цьому місцями було навіть смішно.
Була ще теща, яка вночі приїхала до дочки й зятя із зустрічі однокурсників педінституту. Так, це рівень КВК (і навіть для тих, хто колись його дивився, знайдеться джерело натхнення цього сюжету). Але й тут були дотепні місця. Коли теща (Єгор Крутоголов) промовляє зворушливо: «Скільки ще я можу відкладати своє життя», — і її студентське кохання вступає, щоб освідчитися, а вона негайно знову його відкладає.
Підсумуємо. Ми й досі не рекомендуємо дивитись «Дизель-шоу» тим, кого дратують прямолінійні, давно застарілі жарти з відчайдушним кривлянням. Але й «мочити» пропонуємо тільки в разі справжніх зашкварів. А не за звичкою.
Фото: скриншоти з «Дизель-шоу»