Напад кринжу від Time. Юлія Навальна опинилася серед 100 найвпливовіших людей світу за версією видання
Американське видання має традицію: щорічно, починаючи з 1927-го, визначає «Людину року». Серед претендентів може бути особистість, група людей чи навіть концепція, які найбільше вплинули на новини та людство. І неважливо, в позитивному чи негативному контексті.
Наприклад, у 2022 році «Людиною року» став Володимир Зеленський і Дух України. У 2023-му це звання отримала співачка Тейлор Свіфт. Дякуємо, що не Путін, бо того ж року російський диктатор увійшов до шортлісту.
І ось Time опублікував 100 найвпливовіших людей 2024 року. Їх розділили на різні категорії. Наприклад, у категорії «Митці» опинилася співачка албанського походження Дуа Ліпа — обкладинку з нею Time опублікувало в інстаграмі.
Ще є категорії «Ікони», «Титани», «Новатори», «Піонери» і «Лідери» з Юлією Навальною на чолі. Так-так, тією самою дружиною Олексія Навального — російського опозиціонера і просто «хорошого» росіянина, який боровся за все хороше, проти всього поганого.
Що я маю на увазі: Олексій Навальний наприкінці 2000-х з'являвся на Російських маршах (зібраннях ультранаціоналістів у Москві), у 2007-му знявся у відео, де називав себе «справжнім націоналістом» та пропагував ксенофобію. І пізніше він відео не видалив. Так, він викривав у Росії корупцію і виступав проти Путіна. Але не завжди ворог нашого ворога — наш друг. Безліч заяв Навального щодо України були такими ж імперськими, як і нинішнього президента Росії.
Усі добре пам'ятають, як він казав, що Крим — не бутерброд, щоб його передавати туди-сюди. А у 2018 році, наприклад, коли в Україні з'явилась незалежна Українська церква, Навальний журився, що не вдалося зберегти російський вплив.
Отож за весь цей час боротьби Навального «проти режиму» в Росії особливо нічого й не змінилося. А коли він помер, цим почала займатися його дружина — прагне змінити Росію, щоправда, на словах. Поки що вона просто їздить по світу й балакає. І тепер їй Time присвятило цілу обкладинку та опублікувало її в інстаграмі. Але за що — незрозуміло. Бо вона, на мою думку, не зробила нічого для того, щоб тут опинитися.
З Навальною вийшло ціле інтерв'ю англійською та російською мовою на сайті Time із різними заголовками. У російській версії — «"Путін – мій ворог". Революція Юлії Навальної», а в англомовній немає згадки про Путіна, там «Розділіть мій біль».
Інтерв'ю взяв американський журналіст Саймон Шустер, відомий своїми неоднозначними статтями. Шустер питає: «У грудні його [Навального] перевели до нової в'язниці на північ від Полярного кола. Переговори щодо визволення через обмін полоненими із Заходом — на той час вони вже велися?». На це Юлія відповідає: «Я знала про ці переговори. Я просто не можу розповідати про них детально, тому що я не була глибоко в них занурена. Але я знала, що вони тривають».
Не знаю, чи мене це дивує, імовірніше, просто засмучує. Адже почесне звання «Людина року» присуджували Адольфу Гітлеру в 1938 році, Йосипу Сталіну (аж двічі — у 1939-му і в 1942-му, бо, мабуть, достойніших не знайшлося) і Володимиру Путіну у 2007 році.
Найцікавіше те, що в цій же категорії «Лідери» серед найвпливовіших людей 2024 року опинився керівник Офісу президента — Андрій Єрмак, а трохи вище від нього — Джорджія Мелоні, голова Ради міністрів Італії.
Про кожного впливового діяча за версією Time написали текст інші видатні люди. Наприклад, про Єрмака висловився генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен. А про Юлію Навальну — віцепрезидентка США Камала Гарріс.
Камала згадала, як Юлія незаплановано виступила на Мюнхенській конференції одразу після того, як дізналася, що Олексій Навальний помер. Пише: «З великою мужністю Навальна засудила брехню та жорстокість російського уряду». Я тут аж розсміялась. Мабуть, щоб тебе запрошували на міжнародні конференції, зустрічі з президентом Байденом та щоб стати впливовою людиною (за версією Time), треба просто засудити брехню та жорстокість російського уряду.
Ще Камала Гарріс захоплено пише таке: «На благо людей у всьому світі Юлія Навальна тепер взяла на себе власну роль лідера на світовій арені. Навальна пообіцяла продовжувати боротьбу свого чоловіка за справедливість і верховенство права, даючи нову надію тим, хто працює проти корупції та за вільну, демократичну Росію. І при цьому вона демонструє виняткову самовідданість і силу. З того дня в Мюнхені Навальна постала не лише як символ демократичних цінностей, а й як мужній борець за них. Сполучені Штати підтримують її — і всіх, хто бореться за свободу та демократію».
Демократичні цінності в Росії чи росіян — це ще той жарт. Ми щодня стикаємося з тим, що іноземцям важко пояснити, що кожен росіянин винен у війні (до речі, Навальна у своїй промові взагалі не згадала про війну та Україну, тільки про «путінскій режим») і що вона нам не подруга, не союзниця, а такий самий ворог, як інші.
Колись люди на Заході перестануть шукати «хороших» росіян і в них відвалиться дупа, але не сьогодні.
А поки ось альтернативна версія обкладинки від Максима Паленка.
Фото: інстаграм і сайт Time, Getty Image (Frederick Florin)
