Красивий і ще красивіший. Як у кіноспільноті планують стежити за обранням нової Ради з держпідтримки кіно

Ідеться про вибори нових членів Ради, бо стару таки визнали нелегітимною. Для цього знадобився всього рік судових процесів. Ось тут нагадайте собі цю чудову історію. А я ж коротко напишу, що Рада з держпідтримки кіно — це той орган, який фактично визначає, яке кіно ми з вами будемо дивитися впродовж наступних років, бо саме її члени та членкині остаточно вирішують, хто виграв на пітчингах Держкіно, а хто програв. 

Тому, як ви розумієте, творяться серйозні справи. 

Правила такі: спочатку формується конкурсна комісія з п'яти людей, яка потім і обирає Раду. Все було б нічого, якби велика частина кіноробів не висловлювала б рішучу недовіру до Держкіно. Кінематографічне панство вважає, що цей шанований орган та його керівництво мають у планах усіх надурити і вдатися до непрозорості. У що ми в «Антоніні» не віримо ані на секундочку. 

Але переказуємо вам усі побоювання спільноти. Частина проблеми, кажуть вони, у розмитих та суб'єктивних критеріях відбору конкурсної комісії. «Членами конкурсної комісії можуть бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні якості, суспільний авторитет», — говорить нам закон.

А ми пропонуємо ввести ще один — експерт повинен бути красивим. Нічим не гірше від вищенаведеного. От вважає голова Держкіно Марина Кудерчук, що така-то людина — гарна як бог, то її й обираємо. Щоправда, нагадаю, спільнота продовжує вимагати відставки пані Марини. Про це вони написали в черговому відкритому листі. 

Та заради справедливості — є і трохи чіткіші критерії. Це відсутність судимості та конфлікту інтересів. І тут ми дозволимо собі закотити очі, бо ті конфлікти в усіх попередніх комісіях та навіть радах таки були. 

Держкіно пропонує своїх двох експертів, інші три обираються від організацій. Злі, чорнороті люди стверджують, що своїх кандидатів можуть подати якісь незрозумілі чи новостворені організації. А Держкіно може не пояснювати, чому вони обрали тих, кого обрали, кажуть юристи опозиційної кіноспільноти. 

Що ж робити?

Пропонується визнати закон недосконалим і змінити його. Нині вже пізно, тому відкладаємо цю акцію на потім. Ну а зараз кінороби збираються змусити Держкіно зробити відбір експертів публічним. Зібратися десь у затишному приміщенні з представниками всіх зацікавлених і зробити пряму трансляцію. А там, я не знаю, поставити коробку з папірцями, на яких написані імена претендентів, і тягнути. 

Здавалося б, ідея елементарна і проста для втілення. Але. Нещодавно ваша Антоніна писала огляди пітчингів, які тривали кілька днів. І які, з великою ймовірністю, можуть визнати нелегітимними. Хоча подейкують, дехто з переможців уже бігає і всіх запевняє, що переживати нема чого, грошей дадуть і у вересні будем знімати. 

Так ось, усі роки до цього пітчинги були абсолютно відкритими. Будь-хто міг туди припертися (відбувалися вони зазвичай у кінотеатрах) і за всім спостерігати. А хто лінивий — дивився пряму трансляцію. Теперішні конкурси нам пропонувалися в запису. Ба більше — виступи частини учасників чомусь не потрапили на відео. Наприклад, мені на цей прикрий факт вказав Пилип Іллєнко, який з командою теж брав участь у конкурсі, але його представлення ми так і не побачили. Багато інших претендентів на державне фінансування або «порізали», або видали з поганим звуком чи взагалі без нього. 

Навчена гірким досвідом кіноспільнота тепер змушена думати не лише про пряму трансляцію виборів експертів, а потім і Ради, але й про те, як допомогти Держкіно подолати їхні кепські стосунки з технікою. 

Уважно стежимо за ситуацією.

Фото: Максим Поліщук