"Лебединого озера" не будет. Будет Общественное вещание (ФОТО)

Дуся, как и многие из вас, неоднократно наблюдала под зданием Верховной Рады цирк, но вот сегодня утром там случился балет. Прямо на площади перед центральным входом в парламент давали отрывок из «Лебединого озера».

 Дело в том, что сегодня – исторический день. Точнее,  на 9.30 утра он может стать таковым, если народные избранники проголосуют за законопроект №1357, который позволит приступить наконец к тому, о чем в нашей стране говорят десятилетиями,- к созданию общественного вещания. Спросите, а причем тут балерина? Таким – метафорическим – образом активисты движения «Стоп цензуре!», «Реанимационного пакета реформ», Института массовой информации и «Детектор медіа» решили напомнить парламентариям и согражданам, что провал голосования за то, чтобы общественное вещание начало материализацию на наших землях,- это выпадение в глубины советского прошлого. Как вы помните, в те времена именно в те моменты, когда гражданам как воздух была нужна информация об острых событиях,  было принято транслировать по ТВ «Лебединое озеро».   

Студентка филфака столичного университета им.Т.Шевченко Алена Мелешко занимается в балетной студии. В фейсбуке она увидела объявление о том, что активисты разыскивают балерину, и решила поучаствовать в сегодняшнем перформансе

 Один из организаторов акции, представитель инициативы «Реанимационный пакет реформ» Андрей Андрушкив рассказал, что у Алены Мелешко не оказалось собственной пачки. Та, в которой она танцевала сегодня перед Радой, была специально арендована организаторами 

У этого законопроекта среди депутатов есть не только свои симпатики, но и убежденные противники. Как сложится сегодняшнее эпохальное для украинских СМИ и страны в целом голосование, с утра не мог спрогнозировать никто. Даже Сергей Лещенко. Как только акция с балериной завершилась, на площади перед Радой показался экс-журналист «Украинской правды» и сообщил обступившей его прессе, что он явился сегодня в Раду в несусветную рань – к 8:45. Вместе со своим давним другом, а теперь и коллегой по фракции БПП, Мустафой Найемом он разложил на столах в сессионном зале листки с инфографикой, которая лаконично и в доступной форме объясняет каждому нардепу, почему нужно проголосовать за законопроект №1357.

Точно такой же листок с инфографикой, который держит в руках депутат Сергей Лещенко, получил сегодня каждый его коллега, невзирая на партийную принадлежность

Сергей Лещенко: Дивіться, це ж очевидно: якщо в нас є олігархічне телебачення, ми створюємо ще один незалежний канал, який буде давати неупереджені новини – неупереджені як з боку олігархів, так і з боку політичного керівництва держави. Цей телеканал, по-перше, буде давати незалежну інформацію для тих, хто дивиться телебачення, а по-друге, цей телеканал буде впливати на приватні телеканали, бо олігархи зрозуміють: ми подаємо упереджені новини, а є канал, який подає неупереджені, і цей канал бачить уся країна. Звісно, цей канал має ще набрати рейтинг, але коли він набере рейтинг, він буде реально конкурувати з олігархічним телебаченням, і олігархічне телебачення під тиском цього буде змінюватися.

Я вірю, що суспільне мовлення має бути успішним в Україні, бо цей шлях пройшли всі європейські країни. Інакше воно не функціонує. Звісно, в нас немає схеми ВВС або німецького суспільного, коли з громадян збирається плата, але це тільки в силу того, що в нас складна економічна ситуація в державі.

- Ви як екс-журналіст дуже добре розумієте, що у нашій країні поки що все вирішується залежно від того, чи є політична воля нагорі владної піраміди. Там є така воля? Яка у вас інформація щодо цього?

- Давайте подивимося, що буде в кінці сьогоднішнього дня. Я все-таки вірю, що він буде проголосований, бо тиск західної спільноти дуже сильний. Я думаю, що жоден політичний керівник не хоче втрачати такий канал комунікації із суспільством як телебачення, особливо чинний президент, який сам є дуже гарно обізнаним в тому, як працюють телевізійні технології. Тому, звісно, його природній інстинкт як політика –  щоб зберігати контроль над телевізійними каналами, які є каналами поширення інформації про нього з метою відповідно переобрання на наступний термін або перебування якнайдовше в політиці. Тому жоден політичний керівник не буде зацікавлений в тому, щоб втратити цей ресурс, якщо тільки цей керівник не йде з посади.

- На вашу думку, питання стоїть саме так: або суспільне мовлення буде створено, або Порошенку треба думати про нове крісло?

- Ні-ні, питання стоїть так, що під тиском громадськості, під тиском західної спільноти це суспільне мовлення буде створено. І навіть якщо його не створять зараз, його змусять створити ті структури, які на сьогоднішній день утримують Україну. Такі організації, як МВФ, американський, німецький, канадський уряди тощо, які виділяють мільярдні фінансування на те, щоб підтримати зубожілу українську економіку, розкрадену внаслідок того, що у нас не було, в тому числі, і громадського мовлення, бо не було кому контролювати ті корупційні оборудки, які в нас присутні в економіці.

Тобто є прямий взаємозв’язок: якщо в нас є олігархи, вони створюють свої телеканали, ці телеканали поширюють відповідну політичну пропаганду, політична пропаганда призводить до того, що приходять політичні сили до влади, і потім ця влада збагачує вже самих олігархів. Такий дуже короткий цикл. Якщо ми не створимо це зараз, то ми все одно створимо це рано чи пізно під тиском західної спільноти та українського громадянського суспільства. Я думаю, це питання кількох місяців, бо наступний транш просто не виділять. Ми маємо вже досвід, коли в нас Антикорупційне бюро було однією з умов виділеної допомоги від МВФ, в Меморандумі прямо це було записано. Якщо зараз не приймуть, будемо тиснути, щоб МВФ це записало. Просто це сором, коли лідери не чують внутрішній голос і доводиться їхати до Вашингтону або до посла США і просити включити це в Меморандум МВФ, пояснювати, що створення суспільного мовлення так само вигідно й американцям, бо це їхні гроші американський уряд витрачає на підтримку України. Значить, вони також мають право контролювати, як саме і на що саме витрачаються їхні гроші.

 Журналист «Громадського» Андрей Сайчук делал онлайн-трансляцию с места акции. Похоже, фотограф «Дуси», несмотря на всю свою деликатность, выбрал не самый удачный момент, чтобы запечатлеть Сайчука и его собеседника Андрея Андрушкива

 Валерия Моисеева (общественная организация «Центр UA») давно и последовательно требует создания в Украине общественного вещания

Владимир Яворский, правозащитник и представитель оргкомитета фестиваля документального кино Docudays, тоже оказался в числе тех, кто пришел поучаствовать в сегодняшней «лебединой» акции.

- Крім усього, прийняття усієї законодавчої бази, необхідної для запуску суспільного мовлення,- це ще й частина угоди про асоціацію з ЄС, і весь прогрес України, зокрема й у сфері прав людини, відображається в тому, чи буде запроваджено у нас суспільне мовлення. Бо в умовах, коли в країні практично всі крупні мас-медіа належать великому бізнесу, що відстоює свої бізнес-інтереси достатньо часто, суспільне мовлення є єдиним засобом обмежити або якось збалансувати інформаційний простір.

- Але багато хто з так званих пересічних українців каже: а що таке, мовляв, це гроші олігархів, тож вони мають право й музику замовляти.

- Звісно, але й у Росії теж є свої гроші, чому ми тоді забороняємо російські телеканали? Нам не подобається це через пропаганду, але те, що ми бачимо на наших телеканалах, - це та ж сама пропаганда, просто вона часом для нас зручна, часом не така різка, але там дуже багато брехні так само.

- Ми з вами днями говорили в інтерв’ю про причини, через які поки що люстрація в Україні не має потрібного ефекту. Ви вважаєте, що тим, хто приймав рішення, як слід проводити у нас люстрацію, забракло професіоналізму. А як, на вашу думку, щодо суспільного? Нам вистачає професіоналів, щоб провести цю реформу якнайкраще?

- Тут складніше. Але в мене є враження, що цю проблему хочуть спеціально заговорити. Звісно, тут є певні складнощі трансформування, але насправді цю проблему надмірно ускладнюють, щоби її весь час обговорювати, обговорювати і цим пояснювати «нічогонероблення». Бо насправді проблема значно простіша, просто бракує якогось чіткого політичного рішення – що робити з державними медіа.

В демократичних країнах державних медіа практично немає. Можливо, є декілька газет, ще щось, але в такому масштабі, як у нас, державних медіа в тій же Європі немає. Влада має зробити європейський крок – просто позбавитись державних медіа, і фактично більша частина з них має перетворитися на суспільні.

- Зараз я вам пропоную виступити у ролі психотерапевта. Ми можемо зрозуміти владу, чому вона не хоче випускати з-під свого контролю медіа, чи не так? З яким меседжем ви звернулися би до Порошенка, до Кабміну, до всієї української влади загалом, аби переконати їх, що не треба будь-що зберігати державні медіа?

- Як на мене, єдиний аргумент – це те, що на наступних виборах їх не буде в телевізорі і вони не пройдуть в парламент, бо все буде залежати від того олігарха, який їх пустить в телевізор.

- А що, як вони домовляться із медіа власниками?Практика неодноразово показала, що такі домовленості напередодні виборів працюють.

- Практика якраз показує, що певні домовляються, а певні – ні. Якщо вони зараз будуть вести не зовсім зручну політику щодо цих олігархів, то вони не домовляться. І все йде до того, що конфлікт олігархічний знову наростає, наприклад, між Пінчуком і Коломойським, і це все виросте якраз в медійну війну.

Завжди, коли у нас іде революційна загроза, – як у 2004 році або як зараз – всі одразу розуміють значення телебачення, всі моляться на 5 канал, умовно кажучи. А коли тільки ця загроза трошки спадає, одразу вони починають про це різко забувати, у них стається амнезія. Але якщо вони хочуть чесних виборів і справді щоб їх обирали люди через те, що вони роблять, то їм потрібні чесні ЗМІ.

Фото на память. Участники и организаторы акции «лебединой» акции не теряют надежды, что их требования будут приняты во внимание во время сегодняшнего голосования

Войдя внутрь здания Рады, ваша Дуся первым делом побежала к стенду, где с утра вывешивают перечень вопросов, которые в течения дня будут рассматривать парламентарии.

  Увидев повестку дня на сегодня, ваша Дуся заметно приуныла: законопроект №1357 значится в списке 19-ым. Депутатам придется проявить чудеса дисциплины, чтобы успеть в течение этого дня подойти к голосованию за общественное вещание

Тем временем телеведущая Катя Осадчая в очередной раз допрашивала козака Гаврилюка, как изменился образ его жизни с тех пор, как он перестал рубить дрова на Майдане и стал народным депутатом

Судя по выражению лица, депутат Сергей Пашинский крепко задумался о судьбе и вообще возможности независимого телеканала в контексте нынешних украинских реалий

Тут же, в двух шагах от стенда, где размещена повестка дня работы парламента, ваша Дуся повстречала матерого телевизионщика и известного приверженца здорового образа жизни Валентина Щербачева.

Как выяснилось, заслуженный журналист Валентин Щербачев оказался тут не случайно, а как раз по случаю грядущего голосования за законопроект №1357

Пообщавшись с Валентином Щербачевым, ваша Дуся так поняла, что он пришел в парламент именно для того, чтобы быть свидетелем важнейшего для дальнейшей судьбы его телеканала (напомню, Валентин уже довольно длительное время трудится на КГТРК) голосования.  Кроме того, гуру отечественной спортивной журналистики был не один, а с коллегой – Вячеславом Козаком, политическим обозревателем Национальной радиокомпании Украины. И вот какой у меня с ними произошел разговор:

- Пане Валентине, вперше у цьому році бачу вас у парламенті. Поясніть, що ви тут робите?

- Ні-ні, тут дуже важко, дуже багато поганих людей. Але хочу сказати, що той проект суспільного телебачення, який посилено втирають громадськості, депутатам (пан Щербачов має на увазі законопроект №1357. – Дуся), той, що сьогодні буде розглядатися в другому читанні,– це корупційна схема. Бо, як би там не було, ми розуміємо, що хтось хоче стати монополістом за рахунок того, що вже є. У нашій країні це прийнято. Це такий нецивілізований капіталізм – довести, що державне нічого не може, і привласнити. Зробити якусь монопольну структуру, на якій хтось буде наживатися, а держава буде платити.

- Так вже ж пояснювали, що власність у державних ЗМІ ніхто не буде відбирати.

- Зараз ви побачите в другому читанні, як воно залишиться.

- А ви знаєте щось більше?

- Я знаю. Є інсайдерська інформація про це. Але я за те, щоб створити справді суспільне телебачення, і є у людей проекти, і база є, і не треба державі оцей проект – суспільне мовлення. Повірте мені, я створював два канали, купу проектів, вже давно я став і економістом, і юристом, і я знаю, що у цей проект суспільного мовлення держава ще додатково має вкласти понад мільярд гривень. Під час війни. Що дасть те, що буде суспільне телебачення? Знищиться українське національне радіо, будуть знищені державні телерадіокомпанії. У жодній країні державне під час війни не знищується. Навпаки – треба мати більше і більше каналів, аби вибір був.

- Може, проблема в Аласанії? Ви вірите в його харизму реформатора?

- Не вірю, звісно. Я – фанат спорту, в мене є проекти, які я би віддав на Перший канал, але вони там не потрібні, там їм не потрібен національний продукт. Що національного створено на Першому національному за цей рік? Може, Щур, який прийшов до них з Громадського? А що ще?

Я симпатизую Аласанії, він мені подобався як блогер. Просто я – професіонал, і в моєму віці треба вже думати про те, хто прийде за нами і хто буде тримати це телебачення, хто буде подавати його людям, нести нове.

- Але ви знаєте, що про створення суспільного в Україні говорять десятиліттями? От зараз є момент, коли можна це нарешті зробити. А ви – проти.

- Я не проти того, щоб зробити суспільне. Я проти того, як воно буде робитися.

 Работники государственного телеканала Рада контролируют действия народніх депутатов в ежедневном режиме

- Ось є державний канал «Рада» - прекрасний канал, техніка, люди, професіонали, повно ефірного часу. Треба зробити так, щоб він вже не лише Раду висвітлював, але й все, що потрібно нашому суспільству. І держава гарантує через Верховну Раду, все ж таки ми наймаємо цих людей на роботу, що тут чиста і неупереджена інформація. Натомість, якщо ми знищимо всі державні засоби масової інформації, як же держава буде доносити інформацію?

- А ви знаєте, що в Європі немає державних ЗМІ?

И вот тут не выдержал и в наш с Валентином разговор вмешался его коллега и по всей видимости давний приятель Вячеслав Козак.

Вячеслав Козак, политический обозреватель Национальной радиокомпании Украины: «Не сравнивайте Украину с Европой! Нам надо себя с Нигерией сравнивать. Кстати, в Нигерии есть государственные СМИ»

- Сьогодні суспільне буде створено нерозумно, бо гранітоїди це лобіюють. Я хочу сказати, що ми дуже уважно дивилися і дуже переживали, як цей закон важко ухвалювався в першому читанні, бо дійсно є питання, і це дуже непросте питання. Ніхто не виступає проти суспільного мовлення, всі виступають проти знищення радіо, яке є, яке існує 90 років, і дуже швидко одним махом можна це все знищити.

- Ви в курсі, що був й альтернативний законопроект Миколи Томенка?

- Ми якраз закон Томенка дуже сильно підтримуємо, бо він дуже зважений. Але було проголосовано, щоб радіо і телебачення стали однією  юридичною особою. Тобто генеральний директор суспільного мовлення буде керувати всім – і радіо, і телебаченням. Ви подивіться на Перший національний – там українського багато? І послухайте українське радіо.

Розумієте, мені просто болить все це. Програмі, в якій я працюю, в цьому році виповнюється 50 років, уявляєте? Я не хочу, щоби непрофесіонали, люди, які сидять на грантах, робили реформи. Бо вони від когось залежні, я так думаю.

- А коли ЗМІ залежать від держави? Наприклад, від режиму Януковича або такого, як він? Це нормально, по-вашому?

- Я скажу одне: законопроектом №1357 займалися люди, які багато говорять, але не працювали самі серйозно на телебаченні і на радіо, не мали навіть дотику до створення якихось проектів. І ви говорите про Януковича! Януковича вже немає, вже Небесна сотня загинула, вже гинуть тисячі людей.

- А українська влада все ще хоче мати вплив на ЗМІ.

- Ні, вона не хоче. Я працюю на українському радіо вже 26 років, кажу впевнено: цій владі такий вплив не треба, бо їй не до радіо. Темників у нас немає, нічого немає, журналісти працюють вільно і незалежно, я це точно знаю. Принаймні зараз на мене ніхто не давить, при цій владі. Суть не в цьому.

Багатьом людям, які дуже багато років пропрацювали на українському радіо, дуже сумно, що саме зараз, саме сьогоднішня влада знищує їх, бо це буде знищення українського радіо. Сьогодні проголосують за цей законопроект, а ми  давайте зустрінемося через два роки і подивимося один одному в очі, і ви згадаєте, що я вам тепер кажу...

Народный депутат Сергей Тарута заверил вашу Дусю, что будет голосовать за законопроект №1357 двумя руками. В хорошем смысле))

Как видите, парламентский пресс-пойнт, пострадавший в результате кровавого рукопашного боя между депутатами Егором Соболевым и Вадимом Ивченко, уже восстановлен. Интересно узнать, за чей счет

Тем временем журналистка общественного движения «Честно» Анна Грабарская пристреливается к тому, чтобы зафиксировать возможные случаи кнопкодавства в ходе голосования за законопроект №1357

 Ольга Червакова объясняет Олегу Ляшко, чем чревато недисциплинированное голосование «радикалистов» за поправки к закону про общественное вещание

Глава парламентского Комитета по вопросам свободы слова Виктория Сюмар сделала все возможное и невозможное, чтобы общественное вещание в Украине стало реальностью. Остается лишь дождаться голосования…

Юлия Тимошенко проголосовала за. А вот Елена Кондратюк, уверенный симпатик создания в Украине общественного вещания, член Комитета ВР по свободе слова в этот исторический день отсутствовала в парламенте…

Путь вашей Дуси из Рады в сторону родной редакции пролег мимо все того же стенда с повесткой дня, где я и застукала своего давнего знакомого, фотокорреспондента журнала «Український тиждень» Романа Малко.

- Ти теж прийшов особисто простежити за тим, як депутати голосуватимуть за поправки до закону про суспільне мовлення?

- Ні (посміхається). Але я підтримую реформу. Державні ЗМІ, принаймні обласні ТРК, точно треба знищувати. Я маю знайомих, які працюють на регіональних телекомпаніях, і від них добре знаю, що там робиться.

- Можеш навести три факти, які ти дізнався від цих своїх регіональних колег та які переконали тебе, що державні ТРК – це мрець, якого треба поховати, а не щоразу пробувати реанімувати?

- Перший факт: регіональне ТБ ніхто не дивиться. Другий: там нема що дивитись. Це просто контора, яка жере величезні гроші. Я точно знаю, що люди там нормально себе почувають, паралельно із роботою на державному ТБ ведуть свій бізнес. По-моєму, цих двох фактів вже достатньо. Державні медіа – одна з частинок того хаосу, в якому ми живемо. Треба щось міняти.

Переговорив с Романом, ваша Дуся окончательно утвердилась в ощущении, с которым проснулась сегодня утром, - что настал решающий день, в котором определится путь дальнейшего развития наших СМИ, а вместе с ними и всей страны. Моя интуиция меня не подвела: ближе к вечеру Рада проголосовала за законопроект №1357. Поздравляю всех причастных!                     

Ваша Дуся

Фото: Максим Лисовой