Дети, книги и все-все-все: как прошло открытие «Книжного Арсенала» (ФОТО)
Не знаю, где провели вчерашний вечер вы, а мы с кузиной не могли не заглянуть на одно из топовых культурных событий этой весны – открытие V Международного фестиваля «Книжный Арсенал». Несмотря на войну и кризис, организаторы решили не сдавать позиции, и программа обещает быть не менее насыщенной, чем в предыдущие четыре года. А пока публика, потягивая вино, пыталась объять необъятное и решить, на какое из многочисленных событий пойти, мы пробежались по «Мистецькому Арсеналу» и разузнали, что тут хорошего.
Последние приготовления за несколько минут до открытия
Господа организаторы в сборе
Куратор международной программы «Книжного Арсенала» Ольга Жук в компании Натальи Заболотной заманивает гостей на фестиваль
На открытие «Книжного Арсенала» пожаловал и диссидент Левко Лукьяненко
Господа и дамы, если вы надумали к лету привести в порядок фигуру, идите на «Книжный Арсенал» – и духовно обогатитесь, и жирок сожжете, ибо через два часа перемещения по огромному помещению Арсенала вы как минимум будете ощущать приятную усталость. Пока мы с Мусей изучали книжные новинки и пытались молниеносно перемещаться из одного конца Арсенала в другой, наши траектории пересеклись с журналистской «Громадського радіо» и куратором украинской программой «Книжного Арсенала» Ириной Славинской. Ира поведала нам, зачем идти на фестиваль и на какие события и возможности стоит обратить внимание.
– Іро, які твої відчуття як організатора – чи важче було цього року робити «Книжковий Арсенал» в умовах війни і кризи?
– «Книжковий Арсенал» створює дуже багато рук, і моя робота – це українська програма. Стосовно неї можу сказати, що цього року вона просто гігантська – найбільша концентрація прем’єр на моїй пам’яті. Дуже багато книжок було створено спеціально до фестивалю – це і перекладна література, і художня, і проза, і поезія, і нон-фікшн. Мені здається, що це ознака величезної довіри і до інституції «Мистецький Арсенал», і до фестивалю «Книжковий Арсенал». Тому мені здається, що, попри усі речі, які ти назвала – війна, криза і так далі, – насправді культура працює, і, по-моєму, це дуже закономірно, бо де ще ми могли б черпати сили для боротьби, для волонтерства, як не в читанні?
Ира Славинская и куратор детской программы Юлия Козловец – почти рука в руке
– Мені регулярно доводиться чути закиди, що «Арсенал» – це не так книжковий ярмарок для широкого кола читачів, як «тусівка для своїх». А як тобі здається, навіщо насправді люди сюди приходять?
– Публіка точно приходить по нові книжки, притому за видавничими цінами. Публіка традиційно йде на презентації нових книжок, які, мені здається, на «Арсеналі» особливо виразні і цікаві. За правилами КА, сюди не потрапляють усі запропоновані події – оргкомітет робить певний відбір, і це насправді дуже стимулює видавців і кураторів подій креативно підходити до своєї роботи і пропонувати нові цікаві форми презентації. Також відвідувачі точно приходять за атмосферою, бо «Арсенал» центрується не тільки на книжці як тексті чи шматку паперу – це підхід до книжки як воріт до виходу на музику, мистецтво кіно, відеоарту. Мені здається, що за цією синестезією і приходять на фестиваль. І, звісно, за спілкуванням. Ось зараз відбуваються якісь розмови, і я припускаю, що за цей час можуть народитися, приміром, декілька ідей нових романів. І це дуже важливо.
– Порадь як кураторка: куди цього року неодмінно варто піти на Арсеналі? Наприклад, п'ять або десять топових подій чи спікерів.
– Неможливо це виділити, можу спробувати мислити ширшими категоріями! Якщо ви любите поезію, точно йдіть на поетичну сцену на подвір’ї КА – кожного дня, з ранку до вечора, там відбуватимуться поетичні читання. Ми вперше робимо такий експеримент, і мені здається, це виправдано. Точно варто звернути увагу на історичний лекторій, яким цього року опікувалась Олена Брайченко – вона зібрала з десяток істориків (і істориків мистецтва в тому числі), які читатимуть лекції на найрізноманітніші теми – від формування нашої історичної пам’яті до боротьби з травмами, які ми всі отримали внаслідок війни. Також точно треба звернути увагу на дитячу програму – в ній величезне місце займають майстерні. Є майстерні для батьків, вихователів і психологів, є майстерні для дітей. Це місце, куди можна прийти всією родиною: дитину, наприклад, віддати на майстерню з творення театру тіней, а самому піти на воркшоп про те, як говорити з дитиною про війну чи мистецтво, і провести день з користю. Четвертим пунктом я би назвала презентації нових книжок – всі вони відбуваються в одній із трьох великих презентаційних зал. У програмі лише книжки, видані у 2015 році, тому помилитися складно. Будь-яка презентація – це презентація новинки. І точно треба звернути увагу на події, які відбуватимуться на другому поверсі (цього року ми вилізли нагору, бо одного поверха нам уже мало) – там знаходиться дуже симпатичний майданчик, графічне філософське кафе, де відбуватимуться лекції і дискусії Pastiche Project – проекту, який залучає сучасних українських філософів. Також представлені автори, які займаються графічним романом, мальованими історіями, коміксами. І шостим пунктом назву вперше створений на «Арсеналі» Конгрес незалежних книгарень та видавців – це дуже цікава ідея, тому що тут представлена спільна величезна ятка інді-видавництв, які можуть видавати одну-дві книжки на рік мікроскопічним накладом, і це насправді єдиний шанс їх купити. Також тут представлено з десяток маленьких незалежних книгарень, які продають не тільки книжки, але й атмосферу. І в цьому великий шарм, тому що кожна ятка – це маленьке вікно в екстер’єр та інтер’єр цих книгарень. Я рада, що багато таких інді-проектів із різних регіонів зустрілися в одному просторі.
– Іро, на жаль, війна диктує свої умови, і організатори все більше змушені зважати не лише на якість контенту, а й на громадянську позицію спікерів. Скажімо, в програмі є круглий стіл від видання «Вести»: з одного боку, це хороший майданчик для дискусії, з іншого – сама присутність «Вестей» на «Арсеналі» викличе питання у певної частини публіки. Як ти виходиш з таких ситуацій?
– Скажу так: як кураторка цензури я не роблю. Якщо подивитись на українську літературну програму (не кажу про міжнародну, бо це не моя зона компетенції), то в ній представлено дуже багато поглядів – від іронічно-гострих і часто некоректних до спрямованих на порозуміння і толерантність. В програмі мені особисто подобається не все. І це нормально. Але для мене і для всієї команди важливо, що «Книжковий Арсенал» – це передусім простір обміну ідеями, простір для того, щоб звучали і були почуті голоси, щоб відбувався певний обмін у найширшому значенні цього слова.
Знакомые все лица. Кажется, скоро для журналистов станет моветоном не выпускать по книге в год 
Советник по вопросам культуры и сотрудничества посольства Франции в Украине Эрик Тосатти мило беседовал с директором издательства «Фолио» Александром Красовицким
Гарик Корогодский вовсю раздавал автографы
Судя по хитрой улыбке, Николай Княжицкий явно что-то задумал
Художники и просто прекрасные люди Влада Ралко и Владимир Будников
На лицах Антина Мухарского и его гражданской супруги Елизаветы Бельской читалась некоторая усталость от насыщенной культурной жизни
Художник Александр Ройтбурд спаивал утомленного директора издательства «Основы» Дану Павлычко...
...и беседовал о жизни с поэтом и журналистом Игорем Померанцевым
Ирена Карпа не стала дожидаться презентации и вовсю рекламировала свою новую книгу о волонтерах...
...а в свободную минуту веселилась с дочками Корой и Кайей
Журналистка «Громадського ТВ» Настя Станко и фотокор «Левого берега» Макс Левин пришли на фотовыставку памяти Виктора Гурняка, погибшего в зоне АТО в октябре 2014 года
Без программки на «Арсенале» не обойтись
Муся и Дуся
Фото: Максим Лисовой, Татьяна Давиденко
