Ведущий радио «Аристократы» сыграл в медиаспектакле про любовницу и Капри (ФОТО)
Июнськая жара – отличное время, чтобы помечтать об отпуске и хотя бы мысленно перенестись на морское побережье. Особенно, если это побережье острова Капри, а рассказывает о нем бархатный голос ведущего радио «Аристократы» Данилы Хомутовского. На днях в Киеве во дворике Украинского кризисного медиа центра состоялась премьера медиаспектакля «il Caprese» – проекта, объединившего видео-арт, электронную музыку и тексты писем классика украинской литературы Михаила Коцюбинского времен его пребывания на итальянском острове Капри. И, должна сказать, это совершенно увлекательное действо, даже если вы не помните ни одного произведения Коцюбинского.
Краткая предыстория: в жизни Михаила Коцюбинского был период, когда он отправился поправить здоровье на остров Капри и, кстати говоря, очень неплохо проводил там время с Максимом Горьким, который тоже был тем еще ценителем природных красот, хорошей еды и алкоголя. Дома Коцюбинского ждали супруга Вера и любовница Шурочка Аплаксина, по поводу которой критики и литературоведы до сих пор ведут дискуссии: были ли ее отношения с писателем сугубо платоническими. Инстаграма тогда еще не изобрели, а посему Коцюбинский писал своим любимым женщинам длинные обстоятельные письма, в которых описывал все – от ландшафта до меню и местных нравов. Период, проведенный в Италии, стал переломным и в личной, и в творческой жизни Михаила Михайловича: именно после поездки он создал свои лучшие произведения. А его письма можно читать как полноценный литературный труд, после которого непременно захочется пересчитать наличность и махнуть на Капри.
Организаторы и зрители с нетерпением дожидались наступления сумерек
«Содержание предыдущих серий»
Дама в цветах – та самая роковая страсть Михаила Коцюбинского любовница Шурочка Аплаксина. Эх, и нашел же Михал Михалыч на кого жену променять
Конечно, эти увлекательнейшие тексты и дальше привлекали бы исключительно литературоведов и прочих «ботанов», если бы двум девушкам не пришло в голову объединить их с видео и музыкой, превратив в полноценное шоу. Зовут их Ольга Гончар и Ярына Груша. Девушки – менеджеры культурных проектов, одно из последних достижений которых – организация фестиваля Intermezzo в Виннице. Ярына Груша, кстати, еще и успела поработать в сфере кино и телевидения: она была ассистентом продюсера на фильме Ахтема Сеитаблаева «Чемпионы из подворотни», а также исполнительным директором Украинской киноассоциации в 2013–2014 году.
Я пообщалась с Ольгой и Ярыной, дабы узнать, как и зачем они решили нести в массы Коцюбинского.
– Ярино, Олю, як виникла ідея медіавистави і чому саме Коцюбинський?
Ярина Груша: Ідея синтезована з участі у Міжнародному фестивалі оповідання Intermezzo, що відбувся 22–24 травня 2015 у Вінниці. Фестиваль присвячений постаті Михайла Коцюбинського, який, власне, народився у Вінниці. Зіграло роль і те, що за освітою я магістр італійської літератури. Своєрідною точкою перетину цих двох факторів став острів Капрі, куди Коцюбинський їздив лікуватися та відпочивати. Інформацію про його перебування в цьому письменницькому раю можна було дізнатися лише з листів Коцюбинського, які нічим не поступаються його оповіданням. Це листи до дружини, до друзів і до коханки, що на той час було просто ганебно і скандально! Тому це вже був текст, який захотілося подати сучасно. Слово «медіавистава» прозвучало вперше з вуст Олі Гончар, а мій досвід постійного перебування за лаштунками знімальних майданчиків допоміг створити сценарій за всіма канонами.
Авторы и организаторы спектакля «il Caprese» Ярына Груша и Ольга Гончар
Ольга Гончар: Ярина розповіла, що в неї є тексти – листи Коцюбинського, – є можливість долучити колег, які інтерпретують їх через відео-арт і музику. Тоді й виникла ідея додати живий голос і оформити цей задум у медіавиставу. У цьому форматі фактично немає акторів: на сцені перетинаються три види мистецтва – декламація, відео-арт і музика, які дозволяють повністю занурити глядача в атмосферу вистави.
– Яким чином відбувався відбір учасників вистави?
Ярина Груша: Віджея Світлану Рейніш, яка працювала над візуальною складовою вистави, я знала за її відеороботами для музичного гурту Miles Babies, перемогою у конкурсі відеопоезії CYCLOP, роботам для дизайнера Поліни Соловар. Світлана – віджей з надзвичайно тонким візуальним світовідчуттям, тому я не вагалася. А для читання тексту був потрібен скоріше радіоведучий, диктор, а не актор, тому ми обрали Данила Хомутовського з його оксамитовим, м’яким, теплим голосом. Останнім до цієї команди приєднався композитор Антон Quarkmonk Дегтярьов. Нам дуже хотілося осучаснити Коцюбинського і в той же час зберегти автентичність капрійських мотивів, тієї ж тарантели. Антону, як на мене, це чудово вдалося.
Вся команда в сборе. Слева направо: ведущий радио «Аристократы» Данила Хомутовский, виджей Светлана Рейниш, авторы идея Ярина Груша и Ольга Гончар, музыкант и диджей Антон Quarkmonk Дегтярев
– Ви плануєте везти виставу в різні регіони, в тому числі на схід країни. Чи не буде це занадто складно для людей, які відвідують не так багато культурних, а тим більше літературних подій, і не мають відповідного бекграунду?
Ольга Гончар: Наша медіавистава задумувалася і вийшла дуже легкою для сприйняття будь-якої аудиторії. Вона переносить глядачів на острів Капрі, знайомить їх із любовним трикутником Коцюбинського, його коханки Аплаксіної і дружини Віри, дає можливість зануритись в атмосферу італійських свят, зрозуміти традиції, побут, культуру Італії. Зрозуміти це все дуже просто – достаньо відкрити своє серце і приділити виставі час. І найбільший комплімент для нас – коли підходять глядачі і кажуть, що прочитали або прочитають Коцюбинського після вистави. Тому ми віримо, що цей проект стане таким собі прецедентом.
До речі, листи Коцюбинскього написані українською і російською мовами, тому вистава двомовна, і це відкриває більше можливостей для розуміння. Тим більше зараз справжня українська культура потрібна як ніколи, особливо на сході країни, і тому ми будемо пробиватися до всіх аудиторій. Наприклад, нашу виставу підтримує проект Українського кризового медіа центру «Культурна дипломатія між регіонами України», і завдяки йому ми вирушимо в тур містами України, вже заплановані покази в Маріуполі.
Надо сказать, с выбором голоса Коцюбинского организаторы не прогадали: Хомутовский был просто душка. Данила после спектакля выглядел измученным, но счастливым, так что я не упустила возможности задать ведущему пару вопросов.
Кажется, я еще никогда не видела Данилу Хомутовского таким серьезным
– Данила, почему ты вообще согласился на участие в медиаспектакле, ведь литературные проекты – штука не слишком рейтинговая?
– Я люблю читать вслух. К тому же, соглашаясь на просьбу Ярыны Груши, я не думал о последствиях – меня привлекал процесс.
– Как ты готовился к спектаклю? Читал Коцюбинского, погружался в его произведения?
– Прежде всего я готовился читать текст. Коцюбинский, честно говоря, после этих писем открылся для меня с новой стороны. Мы репетировали, пытались понять, как меняется автор в течение спектакля, откуда начинает и к чему приходит. Не стану напускать туман насчет актерства (где я и где актерство?) – на сцене я пытаюсь прочесть текст так, чтобы передать то, что в нем есть. Мне помогают музыка и видео, поэтому задача не слишком сложная.
Думается, если бы украинскую классику начитывал Хомутовский, продажи аудиокниг подскочили бы в разы
– Какие ощущения от пребывания на сцене, ведь обычно ты остаешься «за кадром»?
– На сцене мне комфортно. Я понял это на премьере спектакля в Виннице. Наверное, это потому что передо мной текст, и он защищает меня. Он у меня в руках, и во время спектакля он сильнее чего-либо вокруг.
В общем, после спектакля и впрямь захотелось уплыть к каприйским берегам или хотя бы просто перечитать пару новелл Коцюбинского. Вот она, сила искусства.
Диджей Антон Дегтярев трудился не покладая рук
Специально для поклонников творчества Максима Горького
Немного фауны острова Капри
Один из самых интересных моментов «il Caprese» – впечатления Коцюбинского от поездки в Мессину, практически до основания разрушенную землетрясением 1908 года
Дуся
Фото: Марина Однорог
