«Фільм про країну дикунів та бидла». Сценарист «Забороненого» розкритикував комедію «Люксембург, Люксембург»

«Фільм про країну дикунів та бидла». Сценарист «Забороненого» розкритикував комедію «Люксембург, Люксембург»

Зазвичай кінематографісти, якщо кого і страшенно не люблять, так це кінокритиків. Звісна річ: ми зняли геніальне кіно, а ці паскуди усе знецінили. Але правда у тому, що не кожен критик може рознести творіння чергового режисера так, як це здатні зробити колеги.
«Фільм про країну дикунів та бидла». Сценарист «Забороненого» розкритикував комедію «Люксембург, Люксембург»
«Фільм про країну дикунів та бидла». Сценарист «Забороненого» розкритикував комедію «Люксембург, Люксембург»
16 Трав 2023
11
37488

Співсценарист фільму «Заборонений» та «Позивний Бандерас» Артемій Кірсанов розкритикував хіт Антоніо Лукіча «Люксембург, Люксембург». Але журналістів традиційно також згадав: «Вкотре переконався, коли наші «кінокритики» голосять про черговий прорив у сфері національного кінематографу, називають прем’єру чи не найкращим фільмом за всю історію українського кіно, чекай підступу».

У чому ж підступ? Перед тим, як це повідомити, Артемій переказує увесь сюжет, тому будьте обережні, якщо ще фільму не дивилися. Що ж до висновку, то він виявився таким: «Чому фільм з антидержавними ідеями про країну з якої всі прагнуть втекти, фінансується Держкіно за гроші платників податків та ще й під час війни? Зайве казати, що фільм завдає іміджевої шкоди, коли представляє Україну на міжнародних фестивалях, як безперспективну країну дикунів і бидла де панує кумівство, а не закон і немає навіть натяку на краще майбутнє».

Може хтось і здивується такій оцінці, але даремно. Схожі думки про «Люксембург, Люксембург» особисто я чула вже не раз. Не кажучи вже про ось цю тезу про «антидержавність» стрічок, які показують щось незугарне у нашій дійсності. Адже живемо ми з вами в країні, де існує лише героїзм, патріотизм та звитяга, а не оця вся ваша артгаузна «чорнуха». Щоправда, треба визнати, що думку свою пан Кірсанов доводить досить спокійно і навіть поважає позицію опонентів. 

Проте, нагадаю, що фільм «Заборонений», хоч і мав багато схвальних відгуків, але також отримав імідж «псевдопатріотичної агітки» з неживими героями та пафосними, неприродніми діалогами, яка сворила совково-непривабливий образ Василя Стуса. І вкотре породив дискусії про те, який результат може дати ідеологічна кон’юнктура державного фінансування. 

Але справді феєричним став коментар режисера Олександра Денисенка. У ньому він не лише погодився, що «Люксембург, Люксембург» – «антиукраїнське кіно», але і повідав, що ця і схожі стрічки куруються, ба навіть створюються феесбешною агентурою. А куплені кінокритики їх хвалять. Подаю текст повністю, аби ви насолодилися кожним словом. 

«Приємно, що серед кіномитців, є патріоти і ще й до того ж патріоти-професіонали. Мені Думок вистачило. Називати авторське українофобське кіно професійним і глядацьким, а патріотичне - непрофесійним і не глядацьким, - це методи впровадження антиукраїнської пропаганди і приниження української культури. Такі критики і глядачі, або роблять це зумисно, або ані дідька не тямлять в кіномистецтві і тішаться кіноканалізації і кіношлакам, які спеціально поставлені діячі від ФСБ видають за мистецтво. 

Згадайте, бодай, скільки патріотичних фільмів створили американці і британців в часи 2 світової! Їх сотні. І всі вони достойні і глядацькі. Ба більше, усі світові кінематографії і зараз знімають патріотичні фільми, хоч і війни у них немає. А нас українців загодовують проблемами якихось героїв-покидьків, недорік, безмізких створінь, яким український глядач має симпатизувати лише через те, що купа куплених критиків розкручують тему лайна в національному кіно.

Вибачте, а де наші герої, які не бояться сказати ворогові в обличчя смерті "Слава Україні!"? Невже ні в кого не здригнеться серце серед українців, коли вони ідуть в кінотеатр зараз після чергової ракетної атаки і безсонної ночі, і дивляться отаку бридоту про них самих!.. Я не вірю в таку облуду. Я знаю, що українці інакші. Вони люблять і свою землю, і матір-батька, і брата-сестру, і дітей своїх і плекають в собі і в українському світі красу!.»

Здавалося б, тут без коментарів, але усе ж. Свого часу, два роки тому, я запитала у фейсбук-френдів, чи чули вони щось про стрічку пана Денисенка «Тарас. Повернення». Натомість один лиш скрін із фільму викликав неймовірне обурення, а самого режисера полум’яно звинувачували у антидержавній позиції, роботі на Кремль та диверсії. А усе тому, що Тарас Шевченко на цій світлині грав на балалайці. 

До речі, у відповідь на моє запитання «Чи чули ви щось про цю стрічку?» найпоширенішою була відповідь «Ні, не чули». Між тим, кошторис байопіку про Шевченка — майже 45 мільйонів гривень. У прокаті він зібрав майже 137 тисяч. І тут ми теж знову можемо розгорнути дискусію про те, які фільми повинні фінансуватися державою, а які ні. Бо нині процес дозволяє продюсерам взагалі не перейматися касовими зборами та рекламою фільму. Головне – зняти, а чи дійде робота до глядачів – взагалі байдуже. 

Але повернімося до Артемія Кірсанова. Особисто я б на його місті була обережною із тим, щоб звинувачувати когось у чомусь антидержавному. Свого часу він із колегою Сергієм Дзюбою з усіх сил штампували серіали для росіян, в яких створювали позитивний імідж тамтешній армії. Це і «Солдати» (новорічний випуск), і, наприклад, «Братани». Перший з 2004 по 2013 роки фактично стимулювали росіян йти в армію. А другий розповідає про благородних десантників, які втупаються за дівчат, до яких чіпляються підозрілі типи, а в результаті починають боротися із торгівлею людьми. 

Було це все давно, скажете ви. І це правда. Варто лиш понишпорити, як у багатьох українців знайдеться щось неприємне у біографії, пов’язане з Росією. Але питання у тому, справді люди змінюють погляди, чи підлаштовуються під обставини. Направду, визначити це не завжди можна.

Але колись давно, аж 10 років тому, на «Детекторі медіа» виходило інтерв’ю із Кірсановим та Дзюбою під заголовком «Наша «Ефросиния» полезнее, чем буржуйский Californication». І у цьому сценаристи говорять ось що:

«Нам нравится сериал «Побег из тюрьмы», смотрим «Калифорникейшн». Довольно высоко оцениваем сериал «Спартак: Кровь и песок». Но сказать, что полностью на них ориентируемся - нельзя. Здесь есть существенное противоречие между отечественным и американским кино. Еще со времен СССР наши фильмы пытались возвеличить человека, показать, как он преодолевает препятствия и самого себя ради высшей цели. В американских же фильмах герой сериала зачастую «такой же парень, как и ты».

Взять, например, тот же «Californication». Он потакает желаниям, слабостям человека. Главный герой пьет, курит марихуану, занимается беспорядочным сексом, с кем-то дерется постоянно, но в то же время он такой хороший, любящий, талантливый. Кто же не захочет жить так, как он? Мы в своих сериалах, в той же «Ефросинии», в «Братанах» пытаемся все же доносить другие ценности”.

Нині це звучить як стовідсоткова дичина. Але, ок, 2010 рік — згадала дівка. Ми он за останній рік так змінилися, що аж Оля Полякова зняла кокошник і поперекладала «Шльопки»  українською. Сергій Дзюба на початку повномасштабного вторгнення записався до ТРО, брав участь у обороні Києва. У вересні під Бахмутом отримав поранення та контузію, має нагороду "Сталевий хрест". 

Але мені видається, що нинішні рефлексії пана Кірсанова щодо «антиукраїнськості «Люксембурга, Люксембурга» дуже схожі на ось ці його давнішні думки про «буржуйські» американські серіали і цінності «Братанів». 

Менше з тим, дискусії та суперечки про українське кіно — це завжди добре. Погано — коли їх немає, бо людям  ця тема байдужа. Тим паче, що ось ця так звана «депресивність» та «чорнушність» вітчизняних фільмів – питання популярне і не нове. Зовсім недавно допис Оксани Забужко про «люту злиденність та вбожество» у стрічці «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука викликав цілий шквал обговорень. 

І, якщо дотримуватися демократичних та ринкових принципів, то кіно мусить бути усяким. Звісно, якщо це не пропаганда за російські гроші. Повноцінна кіноіндустрія — це про вибір, який може зробити глядач із будь-якими вподобаннями. Навіть якщо комусь цей вибір не до вподоби. Засилля певного жанру, теми, стилістики — це завжди кепсько. Зараз, наприклад, ми це маємо у комедіях, більшість з яких наслідують телевізійні серіали. Документалісти і творці авторських стрічок і справді, як на мене, дещо застрягли у зображенні «вбогості», бо є таке кліше, що артгауз конче має бути саме таким і ніяк по-іншому. Але це у жодному випадку не якийсь там антиукраїнський підхід. 

Та у кожному разі, Антоніо Лукічу усе ж дісталося не так сильно, як свого часу Мирославу Слабошпицькому, якого за фільм «Племʼя» ледь не записали у «шкідники» та кремлівську агентуру. Між тим, ця стрічка — одна з найтитулованіших в нашому кінопроцесі. 

Але чекаємо на нові перипетії та обговорення. 

PS: Обговорення, звісно, не забарилися. Артемій Кірсанов відповів на цей матеріал. Подаю його допис у Фейсбуку повністю. 

«16 травня Детектор медіа опублікувало статтю Лєна Чиченіна «Фільм про країну дикунів та бидла». Сценарист «Забороненого» розкритикував комедію «Люксембург, Люксембург».
Не думав, що мій допис у ФБ, де я висловив свою думку щодо фільму, призведе до відвертого цькування. На мою сторінку почали заходити незнайомці і брутально звинувачувати у роботі на російську пропаганду. Цитую: «Напевно Артемій дуже сумує за часами, коли мав змогу заробляти перебуваючи на посаді сценариста росіянських серіалів ''Солдати'' та ''Братани''. Або таке: «Ви були одним із гвинтиків руснявої мілітарної пропаганди. Тисячі людей пішли в рос армію після того серіалу. І тепер вони вбивають нас».
А все це банально через надання неправдивих фактів журналісткою. Судіть самі, Лена Чиченіна пише: «Але повернімося до Артемія Кірсанова. Особисто я б на його місті була обережною із тим, щоб звинувачувати когось у чомусь антидержавному. Свого часу він із колегою Сергієм Дзюбою з усіх сил штампували серіали для росіян, в яких створювали позитивний імідж тамтешній армії. Це і «Солдати» (новорічний випуск), і, наприклад, «Братани». Перший з 2004 по 2013 роки фактично стимулювали росіян йти в армію. А другий розповідає про благородних десантників, які втупаються за дівчат, до яких чіпляються підозрілі типи, а в результаті починають боротися із торгівлею людьми».
По перше, «штампували серіали» не ми, а українські телеканали «Новий канал», «ICTV», і продакшени «Київтелефільм», «Star media», з якими ми співпрацювали, як сценаристи. Серіал «Солдати» виходив на «Новому каналі» і до створення цього проєкту ми із Сергій Дзюба не маємо ніякого стосунку. Ми не написали жодної серії в усіх сезонах, що був в ефірі з 2004 по 2013 роки. Ми є лише авторами новорічного вогнику із акторами серіалу, який знімався в Києві на замовлення «Нового каналу» - "Солдати 2006" і вийшов у новорічну ніч з 31 грудня 2005 на 1 січня 2006 року. Це був наш перший із Дзюбою телевізійний сценарій у якому, до речі, взяли участь багато українських зірок: Святослав Вакарчук, Руслана, Олег Скрипка, ТНМК, інші. Тож виходить, що і вони за логікою журналістки «фактично стимулювали росіян йти в армію». Щодо серіалу «Братани» ми із Дзюбою дійсно є авторами концепту і сценарію перших двох сезонів. І він дійсно: «Про благородних десантників, які вступаються за дівчат, до яких чіпляються підозрілі типи, а в результаті починають боротися із торгівлею людьми». Проте продакшн «Київтелефільм» продав серіал і в Україні і в росіїї відповідно на канали «ICTV» і "НТВ". Лінк на український канал https://ictv.ua/ua/tvproject/3786/. І так, ми писали пригодницьку гостросюжетну історію про наших українських десантників, але для тих хто не в темі поясню. До початку війни з росією у 2014 році місце дії більшості написаних сценаріїв, без згоди авторів, переносилися продюсерами на територію країни агресора.
Далі Чиченіна пише: «Але питання у тому, справді люди змінюють погляди, чи підлаштовуються під обставини. Направду, визначити це не завжди можна». Можна. Для цього принаймні треба написати чи зателефонувати авторам і поцікавитися їх біографією і чим вони займаються зараз. Тож надам відповідь. Від початку війни і захоплення Криму у 2014 році ми обірвали будь-які стосунки із продакшенами, що співпрацюють із росією. Ми свідомо пішли з роботи з каналу «СТБ», аби написати те, що у нас боліло. Так народився сценарій «Позивний Бандерас», який не хотіли брати в роботу, бо багатьох продюсерів лякала думка: «А що як росія прийде?». З 2018 року ми свідомо перейшли на українську мову у побуті. Так, до цього ми спілкувалися переважно російською. Для тих хто не в курсі, у Києві на всіх телеканалах і кіно-майданчиках спілкувалися здебільшого російською. Також від 2018 року ми неодноразово показували свої фільми військовим, на тодішніх нулях, зокрема в Попасній, Золотому. Продовжуємо і тепер покази своїх фільмів і презентації книжок у військових частинах, реабілітаційних центрах, шпиталях.
Сергій Дзюба на початку повномасштабного вторгнення записався до ТРО, брав участь у обороні Києва. У вересні під Бахмутом отримав важке поранення та контузію, має нагороду "Сталевий хрест". А я від початку повномасштабної війни активно займаюся волонтерством разом із Valeria Borshchevska Разом ми допомагаємо роті Сергія Дзюби та іншим військовим і постраждалим від війни. Більше інформації можна подивитися у дописах на моїй сторінці у ФБ.
Сподіваюсь, що у майбутньому журналісти, перш ніж публікувати матеріал, звертатимуться спочатку до авторів, а Детектор медіа прошу опублікувати цього листа».
Теги
Коментарі
11
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Ірина
501 дн. тому
Одна правда , що в країни багато невихованних людей у вигляді бидла та є проблема обороту наркотиків особливо зараз на фронті та великих містах як Київ і т.д,кумоство та корупція квітне та пахне, совок та 90-ті в своєму менталітету не покинули більшість людей старшого покоління,також це відноситься тим кому за 25 та 30 років
Анатолій
504 дн. тому
Я думав Люксембург то дно, але знизу постукала Лєна)
Валерія
506 дн. тому
Той випадок, коли "журналіст" мало що знає про авторів, але навіть те, що знає, все одно перекручує ????‍♀️
Моня
507 дн. тому
Насилу осилив цей опус недолугої Лени-покажи колено, бред повний. Головне, всім опонентам-сам дурак, нічого не розумієш, та взагалі ти вражина... Божечки, коли скінчиться ця заказуха, фільм сміття і гроші потрачені з держбюджету коту під хвіст! За такі *шедеври* треба гнать сцяними тряпками. Вибачте за жаргон.
Моня
507 дн. тому
Насилу осилив цей опус недолугої Лени-покажи колено, бред повний. Головне, всім опонентам-сам дурак, нічого не розумієш, та взагалі ти вражина... Божечки, коли скінчиться ця заказуха, фільм сміття і гроші потрачені з держбюджету коту під хвіст! За такі *шедеври* треба гнать сцяними тряпками. Вибачте за жаргон.
Моня
507 дн. тому
Насилу осилив цей опус недолугої Лени-покажи колено, бред повний. Головне, всім опонентам-сам дурак, нічого не розумієш, та взагалі ти вражина... Божечки, коли скінчиться ця заказуха, фільм сміття і гроші потрачені з держбюджету коту під хвіст! За такі *шедеври* треба гнать сцяними тряпками. Вибачте за жаргон.
Моня
507 дн. тому
Насилу осилив цей опус недолугої Лени-покажи колено, бред повний. Головне, всім опонентам-сам дурак, нічого не розумієш, та взагалі ти вражина... Божечки, коли скінчиться ця заказуха, фільм сміття і гроші потрачені з держбюджету коту під хвіст! За такі *шедеври* треба гнать сцяними тряпками. Вибачте за жаргон.
Моня
507 дн. тому
Насилу осилив цей опус недолугої Лени-покажи колено, бред повний. Головне, всім опонентам-сам дурак, нічого не розумієш, та взагалі ти вражина... Божечки, коли скінчиться ця заказуха, фільм сміття і гроші потрачені з держбюджету коту під хвіст! За такі *шедеври* треба гнать сцяними тряпками. Вибачте за жаргон.
Моня
507 дн. тому
Насилу осилив цей опус недолугої Лени-покажи колено, бред повний. Головне, всім опонентам-сам дурак, нічого не розумієш, та взагалі ти вражина... Божечки, коли скінчиться ця заказуха, фільм сміття і гроші потрачені з держбюджету коту під хвіст! За такі *шедеври* треба гнать сцяними тряпками. Вибачте за жаргон.
Моня
507 дн. тому
Насилу осилив цей опус недолугої Лени-покажи колено, бред повний. Головне, всім опонентам-сам дурак, нічого не розумієш, та взагалі ти вражина... Божечки, коли скінчиться ця заказуха, фільм сміття і гроші потрачені з держбюджету коту під хвіст! За такі *шедеври* треба гнать сцяними тряпками. Вибачте за жаргон.
Моня
507 дн. тому
Насилу осилив цей опус недолугої Лени-покажи колено, бред повний. Головне, всім опонентам-сам дурак, нічого не розумієш, та взагалі ти вражина... Божечки, коли скінчиться ця заказуха, фільм сміття і гроші потрачені з держбюджету коту під хвіст! За такі *шедеври* треба гнать сцяними тряпками. Вибачте за жаргон.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Щодня наша команда готує для вас якісні й актуальні матеріали, які допомагають медіа в Україні ставати кращими. Ми будемо вдячні за будь-яку вашу підтримку. Ваші пожертви – це можливість робити ще більше.
Спільнота ДМ
Інше у цій категорії
Катерина Городнича
«Антоніна»
Зараз розкажем і навіть посвідчення покажем.
03 Жов 2024 15:30
588
Лєна Чиченіна
«Антоніна»
Ваша Антоніна просто мріє про таких фанатів! Щоб вони десятками, ба навіть сотнями пішли в атаку на тих, хто скаже чи напише про вашу Антоніну щось не те. Але переходимо до самої історії.
01 Жов 2024 15:30
1 556
Катерина Городнича
«Антоніна»
Кейт Вінслет вибухнула тирадою проти компліментів на кшталт «Ти така смілива! Не побоялася показати небездоганну фігуру на екрані».
20 Вер 2024 12:30
1 953
Катерина Городнича
«Антоніна»
Щоправда, «дуелянт» Сидоренко на місце «розбірки» не приходить. Переважно здалеку обзивається.
11 Вер 2024 21:20
1 033
Лєна Чиченіна
«Антоніна»
Ясна річ, колеги вже катаються шакалячим експресом у твітері.
04 Вер 2024 20:30
2 418
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду